Ви напевно чули про Бориса Бурду, Андрія Макаревича або Юлію Висоцьку. Вони – напевно, не найкращі кухарі*, і існує напевно багато хороших кухарів, про яких ми просто не знаємо, бо вони не діляться своїми рецептами, не розповідають все, що вони знають про їжу, не є героями телевізійних програм і не видають книжки рецептів. Що цікаво, на Заході, подібною активністю займаються саме кухарі, а не “зірки” і публіка знає їхні імена, на відміну від імен сотень інших кухарів.
Як власнику бізнесу, Вам також варто розповідати про все, що ви знаєте. Для більшості ділового світу це – анафема. Бізнес, як правило, параноїдально поведений на секретності. Вони думають, що в них є конкурентна перевага в цьому і є особливість у тому-то. Можливо, у деяких – так, але в більшості – ні. І ті, у яких нічого такого немає, повинні припинити чинити так, як ті, у яких щось є. Не бійтеся ділитися.
Рецепт набагато простіше скопіювати, ніж бізнес. Чи має це лякати Бориса Бурду? Чому йому варто йти на телебачення і розповідати, що він робить і як він робить? Чому він збирає всі свої рецепти в кулінарну книгу, яку кожен може купити і повторити ці рецепти? Тому що він знає, що цих рецептів і технік недостатньо, щоб переграти його в грі, для якої правила написав він сам. Ніхто не купуватиме книжку відомого кухаря, не відкриватиме поруч із ним ресторан і не виштовхуватиме його з бізнесу. Це ось так просто не працює. При цьому, що так станеться, коли їхні конкуренти дізнаються, як вони роблять свій бізнес, думає більшість ділових людей. Переступіть через це.
Таким чином робіть так, як роблять відомі кухарі. Вони готують і вони пишуть кулінарні книжки. Що ви робите? Які ваші “рецепти”? Що є вашою кулінарною книгою? Що ви можете розповісти світові про те, як ви працюєте, що буде цікаво, пізнавально і привабливо? Цей блог – моя книга рецептів. А де ваша?
*Особливо – Юлія Висоцька. Як близька до цієї справи людина раджу вам не дивитися і не слухати ту маячню, що вона несе, оскільки в її рецептах проглядається махрове дилетантство, повна невідповідність теорії та відрив від практики.