А як же злочинність?

Відразу префраз-дисклеймер. Ні ми, ні будь-хто інший не позбавлений багажу сьогодення, з якого будується майбутнє. Ніхто не знає відповідей. Смішно намагатися фантазувати, водночас фантазію ви побачите нижче. Це – не догма. Як мінімум тому, що характер і спектр злочинів визначається суспільною формацією. Спекуляція була негативною рисою в СРСР, розбій на дорозі – за феодалізму, а картельні змови – в сучасному суспільстві.

Таким чином, неможливо навіть припустити, які злочини і які злочинці будуть у новому суспільстві. Що можна припустити, так це те, яких злочинів не буде (або вони будуть зведені до мінімуму) через відсутність сенсу в них.

Також варто розуміти, що описуючи якесь бачення, наприклад, що потрібно робити з маніяком-вбивцею, описується просто бачення і в жодному разі не йдеться про вигадування законів і не стверджується, що суспільство саме так і чинитиме. Люди суб’єктивні, і якщо комусь ідея прощення тих, хто оступився, приємна, то хтось жорстокий і мстивий. А яке суспільство загалом? Немає “однієї гребінки”.

Тепер до відповіді. Відповідь дуже проста. Треба фільтрувати

Джерела злочинів

1. Ділимо злочини на корисливі та безкорисливі. Перші в прозорому суспільстві або можливі по дурості, тобто – це другий розряд. Дрібні злочини взагалі зникають. Навіть викрадення автомобіля просто оформляється, як тимчасова оренда в тебе за злими тарифами 🙂
2. Безкорисливі злочини ділимо на “соромні” та “не соромні”. Соромні – ті, які людина не скоює так, щоб про це знали оточуючі. Зрозуміло – неможливо їх вчинити. Безсоромні – це клініка. Лікувати треба. А лікарів ніхто не скасовував.
3. Лікувати. Вважається, що хвороби в голові виникають найчастіше від дефіциту уваги і дефіциту спілкування – така проблема в прозорому суспільстві зникає, і відповідно пацієнтів набагато менше.
4. Підглядати в жіночу лазню можна за умови, що жінки не знають про те, що ти підглядаєш. А тут – знають. Неприємно. Піддадуть обструкції, вилізуть на фейсбук, обізвуть збоченцем і докладуть докази (спостереження за тим, хто спостерігає :-)). Мало того, якщо це ще й дитяча душова, то піди потім працевлаштуйся з такими протоколами або поспілкуйся з сусідами нормально.
5. Та й самі відвідувачі душової в такому товаристві дуже сильно прийдуть до пофігізму нудистів. Кого довбає, власне? Нехай дрочить собі. І взагалі, проблем із сексуальними стосунками буде менше. Партнера завжди буде легше знайти. Як і спеціальну лазню для ексгібіціоністок, які не проти, щоб за ними підглядали. Ну або підглядали за гроші.

Тепер найбільш “закусочне”. Афект, побутова сварка тощо. Теж відфільтруємо і подивимося, що сварки виникають здебільшого через різну обізнаність людей з того чи іншого питання, або через різні точки зору на нього. Уже зараз варто було б, як профілактику сімейних сварок, продавати набори відеокамер, що пишуть, у квартирах, щоб люди могли розібратися потім, хто перший почав і кому перепрошувати. Та й сам запис втихомирить людей.

Афект або “ненавмисність”. Ну, буває. Ну – варто карати. Ніхто не каже, що поліції не буде. Вона, до речі, може в такому суспільстві стати приватною й альтернативною. Але роботи в неї буде набагато менше. Та й розібратися в причинах і наслідках події можна завжди, і реально “випадкові” речі – прощати. Ні, зрозуміло, карма буде зіпсована. Але все-таки не у в’язниці людина.

Міркуємо далі

Річ у тім, що ми живемо в суспільстві з асиметричною інформацією. Люди тому схильні довіряти непрямим показникам і вибудовувати деякі шаблони, що спрощують життя. Приклад: роботодавці шукають талановитого фахівця, але при цьому орієнтуються не на талант, а на досвід роботи в галузі та вищу освіту. Хоча досвід роботи в галузі може показувати зовсім протилежне – непотрібність цієї людини та її нездатність до зростання, а вища освіта може бути не більше, ніж індикатором здатності людини 5 років займатися хернею і робити це практично безкоштовно.

1. У нашому суспільстві не можна побачити людину наскрізь, і про те, що вона може зробити, судять за тим, що вона робила. Але це докорінно неправильно. Якщо люди помиляються, вони схильні не повторювати помилок. Ніхто не суне в розетку пальці двічі. При цьому, якщо ви у своєму резюме чесно напишете “пхав пальці в розетку”, то думатимуть, що ви – придурок, а не просто експериментували з природою речей у трирічному віці.
2. У прозорому світі людям доведеться бути толерантнішими одне до одного, бо кожен і так матиме свої скелети в шафі. Як приклад, наявна сімейна мораль обросла подвійними стандартами, на чому побудований фільм “Про що говорять чоловіки”. Змінювати не можна. Точніше, можна, але щоб ніхто не знав. Точніше, можна, але щоб дружина не знала; точніше, можна, але щоб ніхто не знав, що дружина знає. Але подружня зрада швидше правило, ніж виняток. Тобто, це – в природі людей. Виходить, що люди просто стануть толерантнішими до інтрижок на стороні.

Здається, “той, хто один раз оступився, не відмиється”, але у світі оступаються і помиляються всі. Любов теж еволюціонує. Отже, еволюціонуватиме і всепрощення. Якщо людина, скажімо, сиділа, то зараз це – знак можливих її кримінальних нахилів. Тому і є закони, які викреслюють відсидку з біографії після деякого часу після закінчення судимості. Але в тому прозорому завтра відсидка (якщо взагалі буде можлива – адже кримінал зростає від неосвіченості, від відсутності перспектив, від невміння передбачати наслідки, від можливості скористатися результатами злочину) не означатиме нічого або означатиме, що людина все зрозуміла і що вона безпечна (небезпечних – лікують). Ну, правда, хто не крав у дитинстві? Усі. Дякую.

Окремі моменти

Про сексуальні збочення

Ну, у всіх є свої “фішки”. Шендерович трахає матрац (до речі, гарний приклад маніпуляції владою правом на інформацію і дозволеність зйомки прихованою камерою), Іванов ночами вставляє в попу швабру, Сидоров – любитель цікавої “полунички” в лазні, Петров – просто дрочить, а Коваленко насправді таємно зробив обрізання. Ну і що? Це якось позначається на його працездатності, на вмінні виконувати свою роботу, на смаку булочок, які він готує (перевіримо тільки, чи мив руки)? Люди, можливо, бояться сексуальної сором’язливості тому, що просто потенційно всі не проти чогось такого. Згадаймо активних гомофобів, які насправді виявляються латентними гомосексуалістами.

Про педофілію

Камон… ну, любить людина дітей. Щиро. То нехай буде вихователем у дитячому садку :-). Він же все одно спокушати нікого не буде – все прозоро. А так знайде застосування своїй любові. Або навіть якщо люди побоюватимуться залишити своїх дітей із ним наодинці, то… буде він комп’ютерником. Варто також думати, звідки взагалі виникає педофілія і чому вона зараз так надумано актуальна. Греки трахали хлопчиків і все було ок. І, навіть якщо припустити несхвалення суспільством якоїсь фігні й ефект “осад залишився”, то завдяки загальній поінформованості такі люди знаходитимуть собі подібних і збиратимуться у свої громади, де їх ніхто не чіпатиме і вони одне одного – розумітимуть.

Наркоман Бутилочкін піде в лікарню, де стоїть на обліку, і отримає безкоштовно дозу. Ну і робота в нього буде якась через толерантність суспільства до таких. Ну, колеться, бідолаха. На, двір підмітай. Ми тобі віримо, ти нічого не вкрадеш (сенсу немає красти). Краще подумаймо разом, як тобі з голки зіскочити.

На речі, страшні для нас зараз, варто просто пробувати дивитися під іншим кутом. І кожен конкретний кримінал намагатися уявити в тому новому суспільстві. Поки при міркуваннях виходило, що це

• або неможливо (корисливі злочини);
• або “в голову не прийде робити це на очах у всіх” (дрочити на начальницю);
• або “ну і що” (дрочити на порно);
• або “всі самі такі” (крали в дитинстві, граффіттілі, билися, лаялися, думали погано про шефа);
• або “лікувати треба” (психи);
• або “люди будуть іншими” (ті самі ґвалтівники ґвалтують від недоступності жінок і низької власної культури).

Чи будуть в’язниці… Ну точно кількісно не в тих масштабах, що зараз. Як карантин – напевно. Як захист від можливої помсти. Адже “типових” злочинців набагато зручніше поділити на такі типи і відправити у створену для них резервацію для їхнього ж блага.

І завжди варто розуміти загальні обсяги злочинності в прозорому суспільстві з розвиненою інфраструктурою. Подивіться на глибинку США. Там замків на дверях немає. Там ключі в машині залишають “а раптом комусь знадобиться”.