- Машини навчаться впізнавати людей в обличчя.
- До завдання розпізнавання облич я навіть не знаю, як підступитися, хоча й не фахівець.
- Не “розпізнавання облич”, а саме впізнавання людей. Це потрібно для того, щоб не залежати від ідентифікаторів, які можна втратити і залишитися ні з чим. Це потрібно, щоб здійснювати покупки. До завдання відходу від готівки підступатися і не треба. Воно саме якось складеться. Просто зараз це не вигідно правлячому класу.
-Я думаю, точність впізнавання буде пропорційна точності відстеження, яка не дорівнюватиме 100% навіть без злого умислу.
Відстеження не має бути 100% воно – імовірнісне. Як і наша людська система впізнавання одне одного. Ми оцінюємо одразу кілька факторів. Одяг, ходу, обличчя, волосся, окуляри, манери, мовлення, ймовірність знаходження цієї людини в цьому місці… Як приклад – спробуйте швидко впізнати свого лікаря, коли він без халата, або скільки разів ви думатимете, чи це однокласник, бачачи знайоме обличчя в аеропорту на іншому континенті? 🙂
У цьому й проблема. В аеропорту я буваю рідко, але коли я там з’являюся, то вдягнений не як зазвичай і ще навіть поголений і зачесаний. А ще засмаг і схуд поки два роки подорожував Нігерією.
Ось я повернувся додому – як система мене впізнає? Який вигляд матиме шлюз між країною з системою і без неї? Який він матиме вигляд між тайгою (та іншими плямами, які без сумніву будуть) і містом?
– Ну тут усе дуже просто. Обличчя, наприклад, системи зараз уже впізнають, незважаючи на камуфляж (накладні вуса, бороди), є дистанційне сканування відбитків пальців, можна подивитися на ходу, тембр голосу, очі, нарешті. Уже реалізовуються проєкти тотальної ідентифікації за райдужкою ока та відстеження людей у межах міст. Найцікавіше, що навіть якщо тебе не впізнають одразу, система скаже собі “Семен Семенич!” і лясне себе по чолу, подивившись, кому ви подзвоните телефоном, за якою адресою їдете, хто вас зустрічає тощо. Алгоритми роботи системи мають ґрунтуватися на тому, щоб виокремлювати об’єкт не з усієї вибірки, а з імовірної, обмежуючи, наприклад, коло пошуку ідентифікованого серед родичів, які його зустрічають. Або серед тих, хто купив авіаквиток туди-назад, ще на Батьківщині, або просто за прізвищним списком пасажирів, які зареєструвалися на рейс. Шлюз матиме такий вигляд: Ніхто нікого нічим напружувати не буде. Ні своїх, ні чужих. Свої будуть відразу (у 99.99% випадків) або трохи пізніше впізнані. Чужі будуть ідентифіковані й відстежуватимуться, стаючи “своїми” вже для наступного вузла відстеження, який матиме інформацію від попереднього. Якщо йдеться про тайгу, то останній пост знатиме, що “людина вийшла”. Мало того, варто постійно робити опитування в мережу, “чи не зайшов назад”, просто з метою турботи про того, хто пішов у тайгу. А коли з тайги хтось приходить, то його впізнають із того обмеженого списку тих, хто пішов, насамперед. Невпізнаний “чужий”, який прийшов із тайги (або зійшов із борту літака), моментально обзаводиться “досьє” на себе і кожен отримує доступ до історії цієї людини з моменту “виходу з лісу”. Зрозуміло, такий “чужий”, з неглибокою історією, буде більмом на оці у всіх. Шпигунам таке не підходить. Тим паче ніяких грошей у нього немає, ніяких людей, які чекають або можуть чекати його в гості – немає. Він навіть на автобус не сяде 🙂 А якщо він хоче грошей – нехай пройде через митницю, обміняє валюту, покаже, хто він такий (паспорт), і не дай боже наступного разу він покаже інший паспорт 🙂 Та й валюту “спеціально” міняти і не треба. Кредитні картки достатньо ідентифікують людей і він у першому “обмінному кіоску” отримає на свій рахунок усі гроші, які хоче витратити. Система ж за ним уже стежить і його впізнає, постійно накопичуючи нові дані про нього. Тобто, спеціально відбитки пальців або зразок голосу ніхто питати і не буде. Вони і так рано чи пізно потраплять у систему. Ось же опис 🙂
– Усе біометрія себе сильно дискредитувала. Навіть сучасний аналіз ДНК підробляють. Далі розглянемо людину без недавньої історії тобто з плями. Тоді її ідентифікація впирається у відсотки. На якомусь рівні відсотків система її не впізнає і вона залишається без коштів. Для аеропорту або навіть тайги це можна вирішити офіційно за допомогою паспорта. Але я впевнений, будуть мікроплями всередині системи, зокрема штучні. Якщо в таку пляму потрапляє багато народу, то вийде звідти багато невідомих і більшу частину з них система відправить на ідентифікацію. Плюс ще відмивання крадених речей у плямах.
- 1. Звичайно дискредитувала, адже “аналіз ДНК” це – документ. Питання в тому, що будь-яка система, що вимагає документів, за визначенням вразлива.
- це його турбота, щоб його впізнавали. 🙂 Як мінімум, його впізнають інші частини системи так само як його впізнає зараз дівчина у віконці каси, піднімаючи на клієнта очі раз на секунду і переконуючись, що перед нею та сама людина. Обличчя, одяг, голос (проводили досліди, до речі, касир, на відміну від машини, не помічає фальсифікації – різкої підміни клієнта, якщо її організувати). А як розумний максимум – історія його просування з літака та посадковий талон з ім’ям, відбитки пальців, зчитані дистанційно, запах, хода.
- За допомогою паспорта ми не знаємо, чи це та людина, чи просто хтось із якимись паперами.
- Питання в тому, що така система зможе бути організована тільки вже після того, як розвинеться відповідна інфраструктура – повсюдно розставлені камери стеження, розпізнавачі, аналітичні відеосистеми тощо. Як інтернет не міг би почати існувати без телефонізації країни. А “карта покриття” ну правда дуже просте технічне питання. Стільникові оператори його вирішують протягом року. За ідеєю, система повинна буде просто встежити, хто увійшов у пляму, і порівняти з тими, хто вийшов. Їх усіх легко можна впізнати. Взагалі не питання. У будь-якому разі, їх буде впізнано і їхня історія буде асоційована з відповідним “досьє” вже після першого дзвінка телефоном або першої ж купівлі товару чи ще чогось, що вимагатиме або надасть можливість ретельної ідентифікації.
- Крадене треба донести до плями, не будучи впізнаним. От красти в “тіні” можна буде і люди самостійно “підключатимуть” свої володіння до загальної системи саме з метою забезпечення власної безпеки.