Кому не постав просте запитання: “А що буде, якщо прибрати готівку з обігу?” – ніхто не заходив далі відповідей на кшталт “а в нас у Німеччині я майже не користуюся грішми” або “ну нічого не буде”.
Однак, якщо подивитися з точки зору того, що написано раніше, повне виведення готівки з обігу означає “інформатизацію” грошей і веде до повного обліку всіх транзакцій населення. Це, по ідеї, має бути вигідно правлячому класу. При цьому, вже зараз існує технічна можливість перевести абсолютно всі розрахунки в безготівкову форму. Мобільний зв’язок, інтернет та електронні платежі вже зараз здатні задовольнити таку потребу правлячого класу, якби вона була. Однак цього не відбувається. Чому?
Для того, щоб зрозуміти причини існування готівки, варто спочатку пройтися аналогіями з попередніх суспільних устроїв за допомогою кількох риторичних запитань:
Чому процвітало каперство, причому “спонсороване” владою, коли було важливо забезпечити безпеку сполучення з Новим Світом?
Чому так неоднозначні взаємини капіталістів і монополій, ними ж організованих, із владою, ними ж створеною? Тому ж, чому зараз присутня готівка. Адже якби не було готівки, не можна було б продавати і купувати наркотики, брати і давати хабарі, організовувати взагалі будь-які нелегальні доходи. А кому вигідно, щоб не було нелегальних доходів? Сучасна мораль, підтримувана правлячим класом, свідчить, що суспільству байдуже, хто заробив гроші, а хто їх витратив, оскільки гроші – знеособлені.
При цьому, зі скрипом, проростає нова мораль, яка говорить: “я заробив – я і хочу їх витратити”. Якщо простежити за еволюцією, скажімо, пенсійної системи, то ми чітко побачимо вектор, що йде від повністю солідарної пенсійної системи (я плачу до фонду, там все перемішується, і з нього пенсіонерам йде виплата) до повністю персоніфікованої (ось мій пенсійний рахунок і ось гроші, які я накопичив).
Характерним прикладом реакції бюрократії на ідею відходу від готівки є історія про те, як академік В.М. Глушков у середині минулого століття пропонував запровадити систему, що переводила б економіку виключно на електронні платежі. Попри те, що сама ідея була ідеологічно в дусі ідей комунізму – безгрошового суспільства, її реалізацію просто не допустили, причому із запеклим опором і саме тому, що це позбавляло бюрократію влади.
Ще раз: протоколювання транзакцій унеможливить корупцію грошову. А протоколювання руху матеріальних цінностей (як роблять зараз уже з нерухомістю та автомобілями, а в Україні, за допомогою IMEI, ще й з мобільними телефонами) унеможливить не лише корупцію “хортівськими щенятами”, а й крадіжки, розбій та грабіж…
Однак, не про це дбає влада. В Україні, наприклад, код IMEI використовують для контролю легальності ввезення терміналу в країну. Нелегальний телефон працювати типу не буде (насправді – продовжує працювати, тобто базу кодів IMEI збирають явно в інших цілях). Тобто, правлячий клас виконує свою функцію контролю та управління. Водночас виробити процедуру, що дає змогу блокувати IMEI викраденого телефону, не поспішає ніхто. Тому що крадіжка телефонів – вигідна. За допомогою крадіжки телефонів забезпечені люди купують нові апарати, а менш забезпечені – купують телефон і послуги зв’язку. Чим не “спонсороване” владою каперство?
Якщо ми торкнемося теми наркотиків, то можна просто послатися, не вдаючись до подробиць, на стійке в суспільстві припущення, що влада і наркобізнес тісно пов’язані, і правлячому класу зовсім не вигідно ні легалізовувати таке чарівне джерело грошей, ні перекривати його на фізичному рівні. Проста ілюстрація: Маючи той ступінь контролю над людьми, який є вже зараз, і той ступінь контролю, який легко забезпечити за потреби, хіба так важко владі повністю перекрити обіг наркотиків? Зовсім неважко. Замість же перекривання такого потоку, влада влаштовує показові затримання контрабандистів, коли митники, не інакше як за вказівкою з неба, обчислюють, що в запасному колесі саме цієї вантажівки лежить кілограм героїну. Може, все-таки інформація приходить не з неба, хоча все одно зверхньо?
Існування готівки дає змогу правлячому класу легко маніпулювати суспільною свідомістю, викриваючи тих чи інших бізнесменів або чиновників, які стали неугодними. Їх можна звинуватити (і спробуй потім доводь протилежне) у будь-яких економічних злочинах, без можливості перевірити ці звинувачення простим способом – подивитися список проводок за рахунком обвинуваченого. До речі, на завершення цієї частини, цікаво простежити еволюцію грошей, причому разом з еволюцією суспільних устроїв.
- Спочатку був натуральний обмін (виникло за общинного ладу і стало передумовою до соц.нерівності та скасування егалітаризму);
- потім виокремився якийсь універсальний обмінний товар (виникло за рабовласництва і стало передумовою до феодалізму);
- потім цей товар замінили паперові розписки, що свідчать про його наявність у пред’явника (виникло за феодалізму як розписки лихварів або тамплієрів і стало передумовою до нагромадження капіталу);
- потім розписки замінилися просто абстрактними паперовими грошами (виникло за капіталізму і дало поштовх до інформізму);
- і тепер ми йдемо прямою дорогою до наступного рівня абстракції – переведення грошей просто в записи на рахунках.
Наступним етапом може стати децентралізація грошової системи. Адже якщо гроші фізично ніхто не друкує, то технічно байдуже, хто їх випускає в обіг. Адже питання просто в алгоритмах емісії та забезпечення грошової маси. Однак, саме відхід від готівки і не вигідний чиновникам, і саме це неминуче прийде. І це протиріччя між бажанням і можливостями правлячого класу – не найголовніше. А головне протиріччя – ось.