Чітко видно, що ми всі йдемо, причому дуже швидко, до нового суспільного ладу. Як він називатиметься, ми не знаємо. Нам подобається назва “реконізм” від англійського слова reckon – підраховувати, враховувати. Бо інформаційна інфраструктура та облік внеску кожного за масової співпраці будуть головними ланками нового політичного устрою.
Table of Contents
Історичний досвід
Щоб зрозуміти, яким буде цей лад, знову-таки, звернемося до історії. Капіталісти розвивали промисловість і роботобудування, що призвело до інформатизації суспільства і відтіснення капіталістів на другий план, і капіталісти стали годувальниками для чиновників. Феодали отримували дохід зі своєї землі і брали гроші в борг у прото-фінансистів, що дало змогу накопичитися капіталу і позбавити феодалів дарованих привілеїв на землю. Землю стало можливим купити, а основні гроші заробити на виробництві. Самі землевласники з господарів становища перетворилися на постачальників капіталістів. Інформісти (чиновники) розвивають інформатизацію суспільства, що врешті-решт має позбавити їх привілеїв, які вони прагнуть утримати.
Наступний лад – новий привілейований ресурс
Виходить, що новий суспільний лад має позбавити правлячий клас монополії на інформацію, а заразом і розправитися з лицемірними принципами, нав’язаними правлячим класом. Однак, якщо, наприклад, не існуватиме готівки, то хто володітиме інформацією про транзакції?
Усі. Кожен зможе подивитися транзакції кожного. При цьому, кожен же зможе подивитися, хто дивився його транзакції. Як вкладка “Мої гості” в статистиці Livejournal. Інформація буде загальнодоступною. Вона може купуватися і продаватися, але монополією на неї володіти не буде ніхто.
Як за капіталізму зникла монополія феодалів на землю (але це не означало, що земля безкоштовна), так і за реконізму зникне монополія чиновників на інформацію, але сама інформація матиме ціну.
Щоб позбавити чиновників влади, потрібно позбавити суспільство скритності щодо витрат і доходів усіх членів суспільства. Реєстрація руху матеріальних цінностей, роботизовані системи стеження, системи обліку платежів, при цьому все це – доступно кожному (не безплатно), дасть змогу забути назавжди про 90% усіх кримінальних злочинів, корупцію, кумівство, непрофесіоналізм людей, що обіймають відповідальні посади тощо.
А як же право на особисте життя? А воно реалізується автоматично. Наприклад, якщо ви захочете поритися у справах сусіда, то у вас мають бути на те вагомі причини або попередня з ним домовленість, інакше, коли він побачить, що ви заходили до його системи обліку (або до архівів відеозаписів з камер у нього в будинку) і щось там з’ясовували, ваші стосунки можуть сильно зіпсуватися, аж до кримінальної відповідальності.
Захисна реакція правлячого класу
Пропаганда правлячого класу називає терміном “великий брат” будь-яку систему персоніфікації та обліку будь-яких транзакцій. Від відстеження історії покупок власника дисконтної картки до персоніфікованого пенсійного забезпечення.
Чому, власне, суспільство так панічно боїться того, що персональну інформацію про ту чи іншу людину збиратимуть і вона буде доступна для вивчення? Та просто тому, що прикриваючись таким чудовим евфемізмом, як “свобода”, правлячий клас нав’язує суспільству подібного роду фобії, бо реалізація персоніфікованого обліку нічим не може нашкодити чесній людині, а може, навпаки, вивести на чисту воду всіх і кожного, хто нечистий на руку і хто на власному досвіді знає, що перший мільйон чесно заробити не можна. Адже ніхто не обурюється наявністю консьєржа в під’їзді, мовляв, він чи вона обмежує свободу.
Протиріччя між безпекою та закритістю
Людям важливіший порядок у будинку і відсутність квартирних крадіжок, ніж неможливість провести у свою квартиру коханця або коханку без відома чоловіка або організувати наркопритон; а тим паче людям щонайменше байдуже, що уважний консьєрж знатиме практично все про мешканців, від складу сім’ї, включно з далекими родичами, до рівня заробітку, який випливає з рівня покупок, що вносяться в будинок. Мало того, людям не просто це байдуже, а вони вітають уважність і обізнаність консьєржа, вбачаючи в цьому запоруку власної безпеки.
Тобто, виявляється, так легко намацати м’яке підчерев’я правлячого класу. Ніколи й нікому з тих, хто при владі, не було вигідно розкривати інформацію про себе. До речі, відзначимо патологічну пристрасть правлячого класу до високих глухих парканів і тонованого скла на машинах. Мало того, для зміцнення нерівності влада залишала за собою монопольне право дізнаватися все про кожного з тих, хто не є можновладцями, реалізоване через різного роду “секретні служби” або “служби безпеки”. Чиєї безпеки?
Висновок
Зрозуміло, що повна персоніфікація і відстеження транзакцій призведе до зовсім інших суспільних відносин і вивільнить величезний резерв продуктивних сил, що через багато років буде називатися революцією. А, можливо, революцією і стане, бо правлячий клас так просто цей привілей нікому не віддасть і так просто інформацію про свої доходи і витрати не розкриє.
Резюме цієї частини: Вікіноміка приведе нас до вікіполітики або реконізму, коли масове співробітництво в галузі підтримання громадського порядку та забезпечення всіх функцій влади, що реалізується через відсутність монополії на інформацію та повне протоколювання будь-яких транзакцій, дасть змогу зробити здебільшого непотрібною надбудову наявного правлячого класу чиновників.