Table of Contents
Зміст
Мотивація.Правити
Соціальні мережі, що існують зараз, ніяк не прив’язані до реальних організацій чи спільнот. Зрозуміло, платформи соціальних мереж так чи інакше підтримують поняття “група” чи “спільнота”, і навіть є платформою для організації як відкритих, так і закритих груп, проте не існує ані бажання, ані мотивів, ані інструментів для того, щоб членами віртуально групи були саме члени реальної спільноти.
Більшість “друзів” користувача не є реальними друзями, і “дружба” в соціальній мережі, як правило, не призводить до реальної дружби людей. У людей, по суті, немає спільних реальних інтересів, окрім як інтересів спілкування, які задовольняються однаковою мірою будь-яким із віртуальних друзів. Тому віртуальна дружба цінності не має. Випадки, коли віртуальне спілкування завершується реальною комунікацією, можливі тільки якщо учасники соціальної мережі стали членами якоїсь реальної угоди. Хтось когось когось попросив щось передати, хтось із кимось чимось поділився, хтось у когось щось купив або продав, хтось організував якусь спільну справу або придбав спільний для користування іншими ресурс.
Навіть тематичні спільноти, створені, наприклад, з користувачів якихось реальних предметів, принципово відірвані від реального світу, і їхні реальні збори наживо є саме тією самою спробою позбутися віртуальності спільноти, членами якої вони є.
Водночас інтернет-сервіси, спрямовані саме на здійснення реальних оборудок, ще менше приводять людей до реальних близьких (із сексуальним підтекстом чи без нього) стосунків.
Виникає, практично, вододіл: Сайти діляться на призначені для угод і на призначені для спілкування. Саме спілкування при цьому стає формою інформаційного обміну – як пізнавального, так і розважального характеру. При цьому реальних сил, що утримують тих, хто спілкується в Мережі, немає. Ніхто ні від кого не залежить і “плюсики” на колективному блозі ніяк не конвертуються в реальні цінності. Рано чи пізно суспільство пересититься соціальними мережами, оскільки вони не є в прямому сенсі соціальними. Соціальність у них віртуальна і вигадана. Довіри віртуальним “друзям” немає, ділити з ними нема чого, почати й закінчити дружбу дуже легко, а отримувати інформацію та розваги можна пасивно, не спілкуючись і, що важливо, не стимулюючи до спілкування решту учасників віртуальної спільноти. Загальна пасивність спочатку зменшить кількість авторів напряму, а потім наявні автори, втративши підтримку аудиторії, також перестануть писати. Таке вже відбувалося в історії людства, коли розквітнув, а потім згас рух радіоаматорів, що є зараз досить рідкісним явищем. Соціальні мережі можуть втратити популярність і, в будь-якому разі, мають еволюціонувати. Якщо передбачити те, у що еволюціонують соціальні мережі, то можна бути першим, хто запропонує такий проект на ринку з відповідними вигодами.
Основа ідеїПравити
Напрошується висновок, що єдиним шляхом, яким підуть соціальні мережі, буде їхня “девіртуалізація”. Тобто шлях, за якого учасниками мереж будуть члени саме реальних спільнот, а самі мережі являтимуть собою складне переплетення реальних груп, об’єднаних спільним членством людей у кількох групах одночасно.
З іншого боку, реальні спільноти не мають мотивів йти у віртуальність. У них є цілком конкретні земні потреби. Також, реальна спільнота не отримує жодної “додаткової вартості” від того, що вона ж присутня і в Мережі. Члени реальної спільноти отримують більш якісне спілкування, і обговорювати щось ще сенсу немає.
Водночас, якщо зрозуміти, звідки беруться реальні спільноти і що саме збирає людей разом, то можна й припустити, яку саме “додану вартість” варто запропонувати саме реальним спільнотам, щоб вони вийшли в Мережу.
Можливо, реальні спільноти об’єднує якась ідея? Схоже, що ні. Співробітники компаній часто не об’єднані спільною ідеєю, а тим більше не об’єднані ідеєю мешканці одного будинку.
Спільні цілі? Можливо. Існує спільна мета у пасажирів міжміського автобуса – дістатися з пункту А в пункт Б, але єдине, що їх об’єднує – сам автобус.
Мабуть, уся справа саме в “спільному автобусі”. Будь-яка реальна суспільна структура будується навколо якогось спільного ресурсу, яким ці люди користуються або який ці люди створюють. Навіть ідеологічно орієнтовані організації стають організаціями тоді, коли вони починають збирати членські внески і вирішувати, як саме їх витратити. До цього в людей немає якихось спільних інтересів, але є лише спільна думка.
Навіть подружня пара стає такою саме для того, щоб разом користуватися спільним майном і мати заздалегідь обумовлені правила щодо його розподілу або щодо розподілу витрат на виховання дітей.
Виходить, що ключовим недоліком наявних соціальних мереж є відсутність спільного ресурсу, що їх об’єднує, і незв’язаність людей із віртуальною групою, членами якої вони є, яка з цього випливає.
Пошук додаткової вартості
Отже, дієвим методом “віртуалізації” реальних спільнот буде пропозиція якогось інструменту, що полегшує спільне користування реальним ресурсом і управління ним.
Фізика процесу.Правити
Варто розуміти, що ресурси, які використовуються групами, характерні тим, що їх одноосібне використання або невигідне, або позбавлене сенсу взагалі. Політична партія може замовити рекламну кампанію своєї ідеї, але одна людина, навіть якщо купить рекламну площу на одному білборді, необхідного ефекту не досягне. Садовий кооператив може зібрати гроші і покрити асфальтом дорогу, що веде в селище, а поодинці з цим не впоратися. Для себе можна побудувати маленький басейн, але набагато більше задоволення можна отримати від плавання у великому басейні, одноосібно утримувати який заради двох відвідувань на тиждень просто не має сенсу.
Будь-яке управління будь-яким спільним ресурсом потребує витрат на адміністрування процесу. Саме тому покупці абонементів до басейну компенсують не тільки вартість і амортизацію самого басейну, а й оплачують роботу адміністрації басейну, яка, своєю чергою, організовує його прибирання, приймає на роботу інструкторів, веде бухгалтерію і створює прибуток господареві басейну, що, своєю чергою, має бути просто трішки цікавішим, ніж депозит у банку на всю суму інвестицій, які зробив господар басейну.
Практично ж, господар басейну може й бути відсутнім, якщо збереться досить велика група користувачів басейну, візьме кредит у банку й організує все те ж саме (з директором, бухгалтером, інструкторами, інвентарем і прибиральницями), однак замість прибутку господареві доведеться платити відсотки банку. А якщо немає банку, а люди побудували басейн власним коштом, то це вже – акціонерне товариство або кооператив.
Ідея того, що деяка, досить велика група людей може зібратися, організувати спільний фонд і придбати власним коштом якісь активи, не нова. Це ідея акціонерного товариства, де кожен вносить певну частку в підприємство й отримує прибуток залежно від цієї частки.
Водночас, як уже було сказано вище, адміністрування вимагає витрат людських ресурсів і виникає ситуація відчуження адміністрації від акціонерів, коли адміністратор якогось активу вже не управляється безпосередньо господарями цього активу і починає зловживати своїм становищем.
При цьому що більша спільнота, то більше підґрунтя для зловживання, адже голосу одного конкретного акціонера ніхто не чує, а політику адміністраторів спільноти завжди можна побудувати так, щоб кількість незадоволених завжди була меншиною, а сучасні методи ухвалення рішень (голосування) позбавляли їх будь-яких способів впливу на адміністрацію та давали змогу адміністрації відверто привласнювати собі результати діяльності спільноти.
Так чи інакше, явище зловживання адміністрацією своїм службовим становищем на шкоду членам спільноти, які цю адміністрацію найняли або обрали, називається корупцією. Це або явна корупція у вигляді хабарів і “відкатів”, або неявна – у вигляді вибору певних постачальників або закупівельників чи працевлаштування “своїх”, або практично узаконена, у вигляді бонусів менеджменту. За цим посиланням можна знайти аналіз механізму корупції у світлі теми цієї статті.
Спільнота терпить корупцію доти, доки володіння ресурсом на кооперативних засадах вигідніше за володіння ресурсом на індивідуальних. Це правило працює на всіх рівнях: від держави, яка виправдовує своє існування необхідністю адміністрування національних проєктів (армія, загальна освіта, інфраструктура), до кондомініуму, який терпить свого управителя-крадія.
Таким чином, першим пунктом, який можна намагатися поліпшити в організації діяльності спільноти, є оптимізація витрат спільноти та прозорість діяльності її адміністраторів.
Другим аспектом діяльності спільнот є їхня практична некерованість з боку бенефіціарів спільноти (її членів). Спільнотою керує адміністрація спільноти, формулюючи рішення, які ухвалюються мовчазною згодою її членів. Будь-які живі зібрання членів спільноти модеруються адміністрацією. Зворотний зв’язок здійснюється методом голосування, виступи членів спільноти не вітаються самою спільнотою, оскільки це “затягує час”, будь-яка ініціатива знизу виходить так чи інакше за порядок денний, та й самі збори важко організувати так, щоб були присутні всі зацікавлені особи.
Слід розуміти також, що, виходячи з теорії групових дій, кожному конкретному учаснику групи вигідно бути пасивним і не брати участь у створенні суспільного блага, наприклад, якогось спільного рішення, ухвалюваного групою. Пасивність учасників можна подолати тільки за рахунок введення додаткових стимулів, як негативних, так і позитивних. У світі так збирають податки (негативний стимул – санкції за несплату) і так залучають у провспілки (позитивний стимул – путівки на курорти)
Живим прикладом непрацездатності зборів, як органу влади, є приклад зборів членів садового кооперативу або зборів мешканців будинку. Адміністрація узурпує низхідний інформаційний потік, займаючись, по суті, пропагандою вигідних їй ідей. Учасники групи не прагнуть проявити ініціативу, очікуючи, що її проявить хтось інший. При цьому висхідний інформаційний потік йде різнобій, заглушаючи голос кожного конкретного промовця; і голос кожного дуже важко знаходить підтримку серед оточуючих. За цим посиланням знаходиться стаття, що описує явище зростання потужності висхідного інформаційного потоку завдяки саме соціальним мережам.
Таким чином, другим пунктом, який можна намагатися поліпшити в організації діяльності спільноти, є поліпшення процедури ухвалення рішень спільнотою та позбавлення адміністрації спільноти її так званого адміністративного ресурсу.
ПропозиціяПравити
Інтернет-сервіс, призначений для об’єднання людей навколо якогось спільного ресурсу і створений для обговорення тих чи інших ініціатив або рішень, пов’язаних з управлінням цим ресурсом.
Сервіс є торговим майданчиком для постачальників ресурсів, підрядників, організаторів. Сервіс є репутаційно-керованим, коли користувачі сервісу спираються у своїх рішеннях як на числову репутацію (карма, зірочки), так і на явну, яку можна відстежити за активністю користувачів сервісу, їхніми записами, коментарями, ініціативами та відгуками.
При цьому, користувачі можуть бути членами різних ресурсо-залежних груп, бути постачальниками ресурсів, бути адміністраторами ресурсів.
Висхідний інформаційний потік підтримується природним устроєм сервісу, вибудуваним з урахуванням досвіду соціальних мереж.
Мобілізація груп і ліквідація ефекту безбілетника відбувається завдяки введенню в обіг нового стимулу – цифрової репутації. Стимульована група перетворюється з латентної на мобілізовану і здатну швидко приймати оптимальні рішення.
Відчуження адміністрації від господарів ресурсу ліквідується за рахунок “миттєвості” їхніх повноважень – відсутності якихось термінів повноважень, прозорості їхньої діяльності та відкритості обговорення їхньої діяльності. Практично, робота адміністрації таких ресурсів має будуватися за Ллойдс-принципом.
Використання Ллойдс-підходу дає змогу ефективно ухвалювати рішення великою групою людей без передання своїх повноважень на термін будь-яким виборним органам. Люди слідують думці тих чи інших експертів з питань, що зачіпаються, використовуючи механізми соц.мереж (“мені подобається”, крама, репутація). Вибір “лідера” здійснюється кожною людиною так, що вона може змінити свої симпатії будь-якої миті, що позбавляє лідера певної “ваги” в обговоренні рішення і не дає підґрунтя для розвитку відчуження лідера від послідовників.
Цінність для користувачів
Мотивація користувачів на участь у сервісі – пряма економічна вигода та зручність ухвалення важливих колективних майнових рішень.
Також користувачі мотивовані повним контролем над результатом спільної діяльності. Вони всі мають можливість брати участь у проєкті рішення за вікі-принципом, вони можуть оцінити результат втілення ідеї та відповідно оцінити роботу лідерів і адміністраторів, що призведе до зростання їхньої репутації за позитивного результату та до падіння такої – за негативного.
Самі рішення та їх втілення, включно з бухгалтерією, повністю прозорі та доступні для зацікавлених.
Таким чином, проєктована система за всіма параметрами буде надавати краще рішення для групових користувачів порівняно з рішеннями, що вимагають використання призначуваного або обираного адміністратора (чиновника).
Монетизація
Монетизація сервісу – комісія від транзакцій між постачальниками і покупцями. Адресна реклама. Платні надбудови для постачальників, наприклад, прозора хмарна-бухгалтерська система з базовим (безоплатно) і розширеним (платно) функціоналом тощо.
Приклади використанняПравити
ШлагбаумПравити
Як зараз: Мешканці будинку вирішили поставити у дворі шлагбаум. Зараз це виглядає як похід одного з активних мешканців по всіх квартирах з ідеєю поставити шлагбаум, для чого зібратися ввечері у дворі й обговорити деталі. На зборах присутня половина або й того менше запрошених, активіст раціоналізує ідею, з ним погоджуються, і він наводить одне або кілька рішень. Часто рішення, яке він пропагує, є суб’єктивним і містить елементи корупції. У будь-якому разі, знаходиться людина, яка скаже: “Я згоден, але це – занадто дорого. Я сам подивлюся, скільки це коштує”. Рішення затягується ще на пару місяців. Рано чи пізно люди збирають половину необхідної суми, довіряючи активісту. Решту грошей докладає хтось заможний, з надією витребувати борги потім. Головне – щоб шлагбаум працював. Зрештою, шлагбаум встановлюють. Дехто ухиляється від оплати, але про це забувають. Хтось каже “а в мене немає машини, мені й не треба”. Хтось заплатить більше, а хтось менше. Часу від ідеї до рішення витрачається дуже багато, саме рішення небездоганне, а спільної участі так і не домоглися.
Як може бути: Існує сервіс, у якому існує спільнота мешканців будинку, які вже об’єднані спільним ресурсом (будинок) і спільними витратами на його утримання (квартплата). На спільній “дошці” хтось із мешканців пише, що непогано б поставити шлагбаум. Його повідомлення “подобається” деякій кількості інших мешканців. Починається обговорення ідей. Нарешті пара людей знаходить на цьому ж сервісі постачальників шлагбаумів і всі бачать їхню репутацію, ціни, відгуки, зразки робіт. Люди вирішують, який шлагбаум у кого замовити і використовують кнопки “мені подобається” або “мені не подобається”. Найбільш ініціативний, за результатами обговорення, відкриває нову групу під новий ресурс – шлагбаум – і запрошує інших до неї вступити. Видно вартість шлагбаума. Видно, що щойно буде зібрано потрібні гроші, сервіс автоматично здійснить оплату ресурсу (як у thepoint.com).
Опціонально сам ресурс після його придбання передають у користування всім мешканцям будинку; водночас усі платять “орендну плату” за використання/підтримку нового ресурсу, а “акціонери”, тобто ті, хто не поскупився спочатку заплатити за шлагбаум, – компенсацію від мешканців, які не заплатили, розтягнуту в часі, що має ознаки інвестиційного доходу. Якщо заплатили всі, то “орендна плата” має компенсувати “інвестиційний дохід”. Якщо хтось, хто мало з’являється в будинку, не заплатив за шлагбаум, то він платить “оренду” залежно, наприклад, від того, скільки разів він проїхав під шлагбаумом (в ідеалі) або щомісяця (як буде за сучасного рівня розвитку засобів обліку).
Наслідки цієї транзакції буде видно в обговореннях, які формуватимуть репутацію користувачів, вагу їхнього голосу, авторитет, серйозність тощо. Також відгуки про роботу постачальника будуть доступні всім користувачам сервісу, а не тільки членам якоїсь спільноти.
БасейнПравити
Існує кондомініум, у власності якого перебуває спільний басейн.
Як зараз: Члени кондомініуму мають певну квоту на час використання басейну, а також оплачують членські внески на адміністрування басейну, не відстежуючи, куди реально йдуть вкладені кошти. Сумарна квота всіх користувачів набагато менша за загальний ресурс басейну, оскільки квота розраховується так, щоб у годину пік басейн не був переповнений. При цьому в середині дня ніхто не плаває, тому що а) шкода квоти і б) ніхто й не записувався в середині дня. в) той, кому не вистачило часу в “золоті” 19:00, ревнуватиме до того, хто встиг “ухопити” цей слот під час останнього розподілу розкладу басейну між мешканцями. Сам розклад вибудовується через паперовий журнал за принципом: хто перший, той і правий. Ресурс використовується неефективно.
Як може бути: По-перше, адмініструванням басейну, за плату, займається кілька компаній з відомою репутацією, і вони запрошуються для обслуговування басейну виходячи з онлайн-обговорень членів кондомініуму. Адміністратор веде весь облік витрат і доходів басейну всередині того самого сервісу, забезпечуючи їхню прозорість і показуючи, на що саме було витрачено кошти. Прозорість потрібна самому адміністратору, щоб не втратити замовлення і заробляти репутацію.
Самі мешканці є не просто користувачами басейну, а й його акціонерами. Вони платять не рівні членські внески, а купують час у басейні, залежно від його ціни, яка вища в пікові години і нижча – в непікові, і отримують дохід від оплаченого іншими часу плавання за вирахуванням витрат на утримання басейну та оплату послуг адміністратора.
У підсумку, якщо всі мешканці користуються басейном однаково, то вони і платять однаково і це будуть просто гроші на утримання басейну. Якщо хтось захоче викупити басейн на вечір для свого дня народження, то він це зробить, а решта отримають компенсацію і, врешті-решт, якщо хтось захоче поплавати опівдні в порожньому басейні, то він заплатить менше, ніж той, хто плаває тільки вечорами.
Сервіс використання спільних ресурсів має вміти організувати такий тип використання цих ресурсів, коли самі ж користувачі і є його “акціонерами”. Таким чином ліквідується “зрівнялівка” в оплаті та використанні ресурсів. На рівні держави це може вилитися в нову податкову парадигму, коли враховується конкретне застосування сплачених платником податків податків, і самі податки сприймаються не як “витрати в нікуди”, а як інвестиції та гарантія добробуту в майбутньому.
Wi-Fi інтернет у школі для всіх дітей.
Як зараз: Ніяк.
Як може бути: Саме рішення, якщо його розкласти на всіх батьків, виходить дуже дешевим. Це вартість обладнання, яке коштуватиме менше ніж 1 долар на людину, та абонплата за гарний канал, яка коштуватиме три центи на людину (або ще долар і довічно). Тобто, батьків, незгодних на реалізацію цієї ідеї суто з фінансових міркувань просто немає.
Разом з тим, реально зібрати людей на таку ініціативу просто неможливо. Навіть на батьківські збори приходять не всі. Усі зайняті, усі пасивні, але при цьому всі хочуть інтернет у школу для своїх дітей.
Якби існувала онлайн-платформа для розв’язання такого роду завдань, то батьки, за ініціативою одного з них, могли б легко, не виходячи з дому, віддати два долари на добру і корисну справу (порівняно з 10 доларами, які вони віддають на фотографії школярів). Сума, необхідна для вирішення настільки мала, що жоден адміністратор не візьметься збирати гроші. Мороки більше, ніж ефекту. Або доведеться збирати по 10 доларів, щоб інші 8 розпиляти.
Автобус (і будь-який груповий транспорт)Правити
Як зараз: Автобуси (літаки) відправляються за розкладом. При цьому, поїздки в не-піковий час збиткові для перевізника, а поїздки в піковий час не комфортні для пасажира. Передбачити попит і пропозицію і підігнати відповідну попиту або пропозиції техніку неможливо. Заплатити стільки, скільки реально коштує поїздка, також неможливо. Замовити маршрут, який здається групі пасажирів корисним, але не очевидний для перевізників, неможливо також.
Як може бути: Існує сервіс, на якому постачальники послуг перевезення показують бажаний ними розклад руху своїх машин. Люди можуть записуватися на той чи інший рейс, формуючи групи з використання спільного ресурсу. Відповідно, вартість поїздки для одного пасажира зростатиме, якщо рейс “екзотичний” і потребує лише однієї легкової машини-таксі, і падатиме, якщо рейс вкрай затребуваний. Перевізники не ризикують і тому не спекулюють вартістю поїздки в піковий час, щоб компенсувати не-піковий. Водночас, для збереження репутації, перевізники мають вести свою діяльність повністю прозоро. Їхня репутація формується відгуками пасажирів.
Самі пасажири, з ініціативи одного з користувачів сервісу, можуть формувати новий рейс або новий розклад, а перевізники можуть підряджатися на цей рейс. Попередня оплата або згода на автоматичне списання коштів після формування заявки є гарантією для перевізника. Пасажирам можуть пропонуватися варіанти на кшталт “я готовий заплатити менше, але виїхати пізніше/раніше/в межах години”. Пасажири можуть пропагувати за допомогою соціальної мережі свій рейс, щоб запросити ще людей на нього і здешевити його, таким чином, для себе. Пасажири можуть викуповувати рейс у перевізника, інвестуючи, таким чином, у рейс або в цілий розклад і отримуючи інвестиційний дохід від продажу місць на автобус для інших пасажирів.
Зрештою, група людей, що зорганізувалися навколо ресурсу “маршрут А-Б і назад”, можуть самі, за допомогою ініціативного адміністратора, знайти водія й автобус (авіакомпанію), заплативши йому за регулярні поїздки за маршрутом і заробивши на продажу цього ресурсу іншим користувачам і самим собі. Тобто, якщо користуватимуться всі однаково, то й платитимуть усі однаково – практично витрати на підтримку ресурсу + зарплату водієві. А якщо хтось заплатить “установчий” внесок, але користуватиметься автобусом більше або менше за інших, то і заплатить він більше або менше за інших.
КондомініумПравити
Як зараз: Кондомініум існує на членські внески мешканців (квартплату), які витрачаються адміністрацією кондомініуму практично беззвітно. При цьому, дуже спірними є питання формування резервних та амортизаційних фондів, які адміністрація може формувати або витрачати вельми халатно. На практиці, кондомініум з виборним правлінням або кондомініум, який доручив загальними зборами ведення своїх справ комерційній житлово-експлуатаційній конторі, нічим не відрізняється від старого доброго злодійкуватого ЖЕКу. Адже якщо раптом згорить мотор у ліфті, то грошей на його ремонт не буде, і кредит брати також не наважиться ніхто. Бо отримання квартплати від усіх мешканців непередбачуване. Також несправедливо оплачувати коштом квартплати купівлю якихось капітальних ресурсів, адже не всі мешканці житимуть у будинку ті 20-50 років, на які розрахована нова котельня, або ліфт, або оздоблення будинку утеплювачем.
Як може бути: Будь-який ресурс, що витрачається мешканцями будинку: від ліфта до котельні, від консьєржа до освітлення в під’їзді, від заміни лампочок до асфальту на подвір’ї, є центром угруповання людей у спільноту. Люди самі вирішують, як у прикладі зі шлагбаумом, хто і скільки платить, як інвестицію, і скільки коштуватиме використання цього ресурсу всіма (амортизація, підтримання, сплата абонплати обслуговуючій компанії, сплата відсотків за кредитом або лізингом важкого обладнання). Адміністрація кондомініуму або відсутня взагалі, будучи представленою ініціативними членами кондомініуму, або легко замінна технікою соціальних мереж “мені подобається” і, для підтримання репутації і, відповідно, потоку замовлень від різних кондомініумів, веде справи прозоро, користуючись спеціальними функціями соціального сервісу. Зборів мешканців немає. Існують обговорення, онлайн-ініціативні групи, є торговельний майданчик, на якому можна закупити послуги сантехніка, ліфтера, електрика. Оплата здійснюється шляхом списання з рахунку користувача в платіжній системі сервісу. Гарантії оплати, як і “ціна прийняття рішення на закупівлю”, забезпечуються функціоналом онлайн-сервісу.
Коли мешканець залишає кондомініум, то він може продати разом зі своєю квартирою всі свої права на вже проінвестовані об’єкти спільної власності або залишити ці права, як і інвестиційний дохід від них, за собою. У цьому разі новий мешканець виступатиме чистим “орендарем” загальних ресурсів.
Групові знижки.Правити
Як зараз: Нещодавно в Мережі з’явилися сервіси групових знижок. Групон, Покупон. Ці сервіси надають користувачам можливість оплатити ту чи іншу послугу або товар дешевше, якщо на покупку підпишеться достатня група передплатників сервісу, придбавши для цього знижковий купон. Як правило, ці сервіси надають знижки на послуги, які мають у своїй вартості більшу складову фіксованих витрат, і провайдеру послуг (вендору) вигідніше покликати 10 осіб, зібравши з кожного по 20 грошових одиниць, ніж трьох осіб, зібравши з кожного по 50. Вендор не має інструментів гарантованого заклику великої кількості покупців і тому ставить ціну в 50. Сервіси групових знижок дають змогу вендору мати необхідний потік, заробити грошей, обслужити багато людей і збільшити власну популярність. До числа найбільш часто пропонованих сервісів через такі системи можна віднести послуги спа-салонів, перукарень, кінотеатрів, організації водних прогулянок, групових розваг тощо.
Як може бути: Сервіси групових знижок, якщо подивитися на них у світлі всіх вищенаведених прикладів, є кроком уперед у напрямку до ідеї соціальної мережі, що будується навколо реальних ресурсів. Водночас вони розраховані на споживання, їхня бізнес-модель будується навколо продажу купонів на знижку або навколо стягування оплати з вендорів, вони позбавлені функціоналу соціальних мереж, у них немає репутаційного самоврядування, і користувачі не в змозі самі формувати групу за рахунок ініціативи знизу.
Якщо ідею сервісів групових знижок просунути трохи далі і замінити купівлю купонів (як гарантію серйозності намірів покупця) на фізичну оплату “передплати” або оплату “передплати” за умови досягнення певної прийнятної ціни, що падатиме разом із залученням нових учасників у групу, то можна взагалі поміняти економіку, формуючи попит до пропозиції. Таким чином, можна “зібрати підписи” на доставку контейнера з китайськими велосипедами, який “передплатники” розберуть одразу під час доставки, заощадивши на витратах на дистрибуцію, склад, зарплату продавців і прибуток бізнесмена. Можна організувати чартерний авіарейс в екзотичну країну і полетіти, щойно збереться достатня кількість пасажирів. Можна “підписатися” на певну кількість прального порошку або пива на рік вперед і гарантувати постачальникам стабільний попит, що дорівнює зменшенню вартості товару для споживача. Можна обговорити/затвердити технічне завдання на нову модель мобільного телефону, який почнуть випускати постачальники, вже маючи стабільний гарантований попит. І так далі.
Власне “як може бути” вже працює. Наприклад у розділі “спільна покупка” на батьківських форумах. Особисто спочатку здав гроші на спорткомплекс для дитини, а потім контейнер зі спорткомплексами привезли за пару тисяч км. Ціна відчутно нижча, ніж у роздріб.
Механізм:
- ініціатор шукає оптові продажі
- люди передають гроші ініціатору
- При досягненні певного порога для оптової знижки здійснюється купівля.
Усе робиться на основі звичайного форуму.
Приклад функціоналу.Правити
З погляду кінцевого користувача сервіс дуже схожий на гібрид соціальної мережі з платіжною системою, що реалізує оплату за передплатою та інтернет-магазином.
Користувач бачить потік останніх подій, свій і чужі профілі користувачів з їхніми “друзями”, стрічкою новин друзів, статуси друзів, кнопки “мені подобається” і “мені не подобається”, відстеження відвідувань “хто заходив на мою сторінку”, можливості голосування й опитувань тощо. Водночас це не соціальна мережа, а відображення реальних взаємозв’язків людей. Ключовими відмінностями від типових соц. мереж є:
- Відсутність можливості формувати групи без ресурсу, який планується спільно використовувати.
- Неможливість віртуалів. Усі учасники – реальні з реальними профілями
- Дуже серйозна система відстеження репутації. Нічого не можна видалити.
Створення групи
Будь-який користувач може створити групу для того, щоб спільно використовувати той чи інший ресурс. Він може запросити інших користувачів вступити в групу. Можна запросити відразу всіх користувачів іншої групи. Наприклад, менеджер кондомініуму може створити групу для сплати власної зарплати, а після цього створити групу для спільного використання та утримання басейну (теплолічильника, ліфта тощо) і покликати всіх членів попередньої групи в нову групу. А наступного дня один із мешканців кондомініуму вирішить замовити шкільний автобус для своїх дітей та дітей своїх сусідів і створить відповідну групу, запросивши до неї решту сусідів і, можливо, мешканців сусідніх кондомініумів. Щоб уникнути спаму, такі пропозиції можуть розсилатися групам, членом яких цей користувач уже є, або за списком друзів.
Створюючи групу, користувач описує ресурс, раціоналізує його необхідність і пропонує алгоритм спільного використання (як платити, як користуватися) Ключове правило – не буває порожніх груп. Першим кроком до відкриття групи має стати розуміння, для чого вона створюється і до якого ресурсу вона буде приєднана. Групи можуть бути як обмеженими за кількістю учасників, так і необмеженими. Обмеженість кількості учасників може випливати із самої природи ресурсу. Наприклад, шкільний автобус має фіксовану кількість місць.
Якщо ресурс є рухомим, то однією з властивостей ресурсу буде його власник. За замовчуванням власником завжди є останній його користувач, проте останній користувач може передати ресурс на зберігання комусь іншому. Наприклад, фермерський кооператив використовує комбайн.
Користувач, який створює групу, визначає одразу правила її модерації та стає першим її модератором. Решта членів групи, які до неї приєднуються, автоматично погоджуються з правилами модерації = правилами влади та прийняття рішень у групі. Не подобається – не приєднуєшся. Правила модерації, призначення або обрання нових модераторів можна змінити також за правилами, встановленими модератором. Наприклад, для цього буде потрібно 100% голосів учасників або 75%.
У принципі, створення групи мало відрізняється від норм права, які використовуються при створенні акціонерних товариств з їхніми статутами, установчими документами, IPO тощо. Вага голосу також встановлюється в правилах існування групи. Вона може дорівнювати 1, вона може бути пропорційною внеску або репутаційній оцінці (кармі) користувача тощо. Також можна встановити правила, що люди з найбільшою репутацією автоматично стають модераторами.
ЧленствоПравити
Творець групи є її першим модератором. Він може тут же покликати інших модераторів або поступитися модеруванням іншому члену. Члени групи можуть, на свій розсуд, виконувати роль споживача ресурсу або спостерігача. Споживачі також можуть бути двох різних типів: господарі та гості. У загальному випадку, такий поділ може бути використання для надання різних пріоритетів. Наприклад, гості можуть користуватися ресурсом і розділяти витрати на ресурс, але не можуть бути модераторами, обирати модераторів, і вони мають окрему від користувачів і спостерігачів загальну дошку оголошень. Як приклад із життя: Кондомініум має спільну парковку, оплачену частиною мешканців, місця на якій він може надавати гостям за гроші. Модератор може бути спостерігачем (особливо в разі найманого менеджменту), будь-хто може дивитися членство і тип членства будь-кого в інших групах. Назад, кожен може бачити, хто дивився його профіль.
Типи групПравити
Закриті: членом групи можна стати тільки за рішенням модератора. Щоб стати членом групи, потрібно надіслати запит модератору. Відкриті: запрошуються всі охочі. Тип групи можна змінювати згідно з правилами групи, встановленими при її створенні або зміненими членами групи.
Роль модератораПравити
Модератор, крім усього іншого, може:
- Встановлювати ресурс, який буде спільно використаний
- Визначає алгоритм спільного використання і компенсації витрат
- Створює і керує календарем ресурсу і часовими слотами в ньому (важливо для кортів, басейнів, транспорту)
- Визначає систему ціноутворення або просто встановлює вартість.
- Вирішує конфлікти
- Визначає правила спілкування і модерує дошку повідомлень.
- Дозволяє або забороняє ту чи іншу (або всю) рекламу на сторінці групи.
Торгівельний майданчикПравити
Будь-який користувач або група в особі модератора може стати вендором (постачальником) ресурсу, представляючи його на торговельному майданчику, який доступний для перегляду іншими користувачами. Користувач, бажаючи почати використовувати ресурс, а) відкриває нову групу і б) запрошує інших у цю групу. Власник ресурсу також може створити групу і також може запрошувати інших до неї. Торговий майданчик дуже схожий за інтерфейсом на інтернет-магазин. Ресурси можуть бути відсортовані за групами, географічним положенням, ціною, віком потенційних користувачів, призначенням (їжа, спорт, розваги, транспорт, дитяче тощо), часовими рамками доступності тощо. За замовчуванням фільтри доброзичливі до користувача (певна географія, наприклад). Існує розвинена пошукова система за ресурсами, їхніми ключовими словами, типом тощо.
Постачальники ресурсів можуть використовувати рекламу. Реклама платна, при цьому, учасники групи, які дозволили у себе рекламу, також заробляють гроші. Створення ресурсу Ресурс може бути створений постачальником ресурсу. У загальному випадку, через систему можна продавати абсолютно все. Однак, основний напрямок – продаж ресурсів, які раціонально використовувати спільно. Створення ресурсу здійснюється через заповнення профілю ресурсу. Профіль має всі суттєві реквізити, починаючи від географічного положення, розкладу доступності та опису самого ресурсу і закінчуючи медіа, такими як фото і відео.
Дошки обговореньПравити
Будь-який об’єкт у системі має дошку оголошень або “стіну”. Модератор групи може створювати інші “стіни” і запрошувати на них інших користувачів з різними ролями: користувачі, спостерігачі, гості. Будь-який користувач, який має відношення (див. нижче) до об’єкта, може залишити повідомлення на стіні ресурсу, провайдера ресурсу, гостей ресурсу і стіні іншого користувача. Усі повідомлення можуть коментуватися гілками коментарів. Тільки господар повідомлення або коментаря може редагувати його. Однак, уся історія змін зберігається. Коментар або повідомлення може бути видалене протягом 24-годин з моменту його створення господарем повідомлення або модератором, якщо повідомлення не містило коментарів або якщо коментар не містив відповідей на себе. Господар стіни (кінцевий користувач, власник ресурсу, модератор групи) має можливість залишити головний коментар до допису, який видно пліч-о-пліч із самим дописом. Усі дописи видно лише частково, якщо вони досить великі. Повний текст можна подивитися, заглянувши “під кат”. Будь-яке повідомлення або коментар може бути оцінено (+1,0,-1). Оцінки не можна виставляти по закінченню 5 днів від дня подачі останнього коментаря до повідомлення або останньої відповіді на коментар. Існує можливість для користувачів, які мають відношення (див. нижче), побачити загальний рахунок усіх повідомлень або коментарів будь-кого.
КармаПравити
Будь-який об’єкт у системі має “репутаційну оцінку” або карму. Кожен користувач може поставити карму не більше, ніж +1, 0 або -1. Користувач може змінити свою оцінку, але не може оцінити двічі. Тобто, поставити +2 – неможливо. Поставити або змінити оцінку можна тільки створивши повідомлення на “стіні” об’єкта, що пояснює мотиви такого рішення. Будь-який користувач, який має відношення, може подивитися карму іншого користувача. Кожен може бачити, хто йому ставив оцінки в карму і чому саме (повідомлення з мотивацією). У загальному випадку карму може бути видно як у вигляді абсолютних значень, так і у вигляді відносних, коли карма є сумою добутків оцінок, помножених на карму тих, хто її оцінив.
Концепція користувачів, які мають стосунок доПравити
Користувач може бачити повідомлення, створювати повідомлення, вивчати і проставляти карму тощо, якщо він має відношення до об’єкта:
- Стіна групи доступна тільки членам групи.
- Стіна гостей групи доступна тільки для гостей групи
- Стіна модераторів групи доступна тільки модераторам групи
- Персональна стіна – тільки друзям і товаришам по групах.
- Стіна ресурсу – тим, хто перебуває в групах, що використовують цей ресурс.
- Стіна постачальника ресурсу – тим, хто перебуває в групах, які використовували будь-який із ресурсів постачальника.
Таким чином, користувач може бачити карму або оцінку повідомлень чи коментарів, складену тільки користувачами, до яких він має відношення. Таким чином, якщо людина перебуває у двох групах одночасно, то члени різних груп не бачитимуть загальну карму користувача, а бачитимуть тільки ту частину карми, яка складена членами їхньої групи. Усю карму бачитиме той, хто також перебуває в обох групах одразу. Тобто, користувач може мати як позитивну, так і негативну карму, залежно від точки зору на неї.
Тільки “друзі” або співтовариші одразу за всіма групами, в яких перебуває користувач, можуть бачити всю карму цілком. Кожен користувач може розділити з іншим користувачем свою “точку зору”, вибираючи що і з ким розділити. Модератор групи може встановлювати видимість “стін” користувачів, модераторів, гостей один для одного в будь-якій комбінації.
Інші інтерфейсиПравити
З основних варто згадати інтерфейс обслуговування підписок на ресурси. Дуже має бути схожий на сервіс portmone.com, де користувачі визначають, які рахунки і коли вони оплачують вручну або автоматично. Сервіс при цьому нагадує про нові рахунки – квартплата, телефон, електрика, інтернет тощо.
Також має існувати інтерфейс обліку ресурсу, необхідний для управління доступністю ресурсу постачальником та інтерфейс хмарної прозорої бухгалтерії.
ЗаключенняПравити
У принципі, така система або сервіс може стати платформою, що замінює собою реєстраційну процедуру, та й усю статутну діяльність (збори, наглядові ради, ревізійні комісії) для товариств або акціонерних товариств. Адже, по суті, всі статутні документи реєструються в органах влади для забезпечення їхньої незмінності, а всі документи підприємства є лише відображенням записів у наявних реєстрах. Наприклад, у Сінгапурі вже зараз усі подібні процедури проводяться через інтернет і поняття “сертифікат акцій” у тій країні вже немає, бо кожен може зайти на сайт і подивитися склад АТ, кількість акцій, статут, діяльність, звітність тощо. Усе прозоро і все – з відсутністю бюрократії.
Адже акціонерне товариство – ніщо інше, як група людей (або інших товариств), що зібралася для спільного використання ресурсу. Однак, акціонери, потребуючи адміністрації, завжди погоджуватимуться на корупційні втрати, бо в них немає (точніше, не було досі) інших варіантів.
Практика “взяття витрат на себе”, що випливає з поступової втрати довіри до діючої бюрократії, призводитиме до того, що дедалі більшій кількості груп зі зростаючою їхньою чисельністю буде зручніше “скинутися грішми і зробити щось”, аніж чекати, доки чиновники перестануть красти й таки збудують дорогу, міст, електростанцію, корабель, потяг і т.п.
З розвитком систем масового обліку і з проникненням концепції матеріально-орієнтованої соціальної мережі, можна буде реалізовувати все більші проєкти. І якщо раптом жителям міста захочеться побудувати міст – вони його побудують. Мало того, вони запросять інших взяти участь і ті візьмуть участь, якщо захочуть. Адже міст – це інвестиція і, зробивши користування ним платним (а з розвитком технологій обліку, відстежити, хто користувався і скільки користувався мостом, проблем не складе), можна забезпечити собі спокійну старість.
Зрештою, держава як необхідна надбудова, що існує для адміністрування розподілу податків, буде не потрібна. Люди самі, за допомогою матеріально-орієнтованої соціальної мережі, розберуться де, як і на що витрачати гроші.
І наостанок – відео для вас .