Уявіть собі “новорічне затишшя”. Ділова активність мінімальна. Продажі впали. Навіть затори на вулицях не так сильно докучають. Разом з тим, це означає, що в цей час кожна компанія, кожна фірма могла б працювати і виробляти свій продукт у більшій кількості, ніж виробляє зараз. Щоб це не було: юридичні послуги чи збірка комп’ютерів, екскурсії чи автосервіс.
А тепер, нехай Федір Двінятін, відповість нам, що роблять фірми, у яких потужності перекривають збут з надлишком. А Федір Двінятін скаже, що в таких випадках компанії спрямовують свої зусилля на активізацію збуту, на продажі, на маркетинг. Вони роблять усе, щоб завантажити свої потужності до 100%. Але ми всі живемо у великому Задзеркаллі. У нас на такі речі заведено витрачатися в пік попиту. А сенс? А сенс у тому, що частині компанії, яка продає, набагато зручніше виправдовувати спад продажів своїми лінощами, раціоналізованою “сезонністю”, “виборами”, “кризою” і бісом у ступі. Водночас дуже зручно пояснювати сезонне зростання продажів своїми нібито зусиллями і витратами в сезон же.