Учора йшов вулицею. Не поспішав. Підійшли до мене з опитуванням. Кажуть, що опитування займе 25 хвилин і як компенсацію дадуть 40 гривень. Опитування про пиво. У мене і час був, і маркетингові речі мені цікаві. Досвід, усе-таки.
Почали з того, якому українському пиву я віддаю перевагу: Славутичу, Оболоні, Рогані, Зіберту чи іншій марці якійсь. Я задумався і сказав, що мені пофіг. Ні, правда. Якщо є розливна Оболонь – візьму її. Якщо потрібна велика ємність – Славутич. Рогань… ну не подобається мені ні назва, ні пляшка, але я й не відрізнятиму його від конкурентів, і через брак іншого – візьму і його без опору. Зіберт. Ну ще не пив і, що цікаво, не збираюся. І не збираюся не тому, що “цей бренд не асоціюється у мене з моїми цінностями і стилем життя”, а тому, що мені реально пофігу, яке там пиво.
Опитування продовжити не вийшло, навіть під перспективою втратити 40 гривень. Опитувачка наполягала, що подальше опитування можливе, коли я виберу марку пива.
Про що це говорить? Про те, що я – не цільова аудиторія для пивного маркетингу? Фігушки. Цільова. Я віддаю перевагу пиву перед горілкою і вином, якщо є завдання легко напитися в компанії і поговорити, і я не ставлю межі в меню між “фі, українське” і “круто, імпортне”. Це свідчить про те, що мільйони баксів на рекламу, позиціонування, брендинг, розкрутку, піар викинуто даремно, і я, як типовий “середній споживач “*, уже живу вкрай зашумленому інформаційному просторі і мені вже все по-барабану.
І, до речі, про бренд, як про якесь передчуття враження від продукту. Тут для мене Славутич усе-таки має привабливіший вигляд і привабливіший тим, що воно – спокійне, якесь. Мене напружує Оболонь, починаючи з їхнього фейлу з неякісним солодом років 10 тому і спробою вибудувати лояльність споживачів на патріотичних почуттях. Мене напружує Рогань з її рогатою назвою і незручною пляшкою. Мене напружує Львівське з відвертою брехнею з датуванням пивоварні. А ось Чернігівське або Славутич – не напружують. Може й ключ до серця споживача – не напружувати, а? Carlsberg, Tuborg чи Staropramen – не напружують же.
*”середнім споживачем” я себе став вважати тоді, коли зрозумів, що почав пити, а потім перестав пити “Чернігівське біле” разом з основною часткою споживачів пива.