Мене завжди дивують, проте не вводять у відчай побажання людей зробити такий тренінг з телефонних продажів, щоб можна було продавати по телефону. Як правило, як аудиторію пропонують групу заморочених молодих людей із кол-центру, які взагалі позбавлені ініціативи і, максимум, що їм потрібно в житті – просто скрипт, а не вдумливий тренінг із викладенням теорії та відпрацюванням практики до такої міри, щоб вони могли імпровізувати. Я не втомлююся пояснювати, що телефоном можна продати максимум – наступний етап продажу. А коли мені заперечують, що вони ж телефоном продають, а отже можна ще продавати, то виявляється, що йдеться не про продаж, а про постачання вже залученого клієнта новими партіями товару. Наприклад, коли оптовик, за допомогою телефону і дівчаток, розштовхує свій товар по дистриб’юторах, угода (домовленість про співпрацю) з якими вже давно закрита реальним продавцем.
Водночас я кілька днів тому спостерігав реальний приклад телефонних продажів, що працюють (?). Ні, правда. Людина організувала продажі по телефону. На узбіччі траси стояв мішок із картоплею, на якому був приліплений аркуш паперу з мобільним телефоном господаря мішка.