“Грошей немає” практично завжди і у всіх. Є твердження, за математичний доказ якого було присуджено Нобелівську премію з економіки, яке свідчить: “Домогосподарство витрачає не ті гроші, які отримало, а ті, які планує отримати”. Ми не йдемо в кіно, бо плануємо наступного місяця купити холодильник. Ми користуємося споживчими кредитами. Ми отримуємо багато послуг у кредит, наприклад, комунальні тощо. Тобто, структура наших витрат підв’язана не на отримані, а на плановані гроші.
У більшості людей життя протікає “від зарплати до зарплати” і грошей немає ні на що, крім уже запланованого. Зайвих грошей не буває. Якщо домогосподарство на щось відкладає гроші, то для цього а) є мета і б) явно щось уже принесено в жертву. Я, зрозуміло, виключаю з обговорення ті 0,1%…0,5% населення, у яких зайві гроші є завжди.
Маючи таку сумну картину, можна здатися і перестати пропонувати свої послуги або товари — все одно грошей немає ні в кого. І тоді постає питання: “але ж на щось інше люди гроші витрачають?” На що саме? На те, у чому відчувають потребу. Виходить, не треба шукати гроші в гаманці у клієнта, а треба шукати потреби, які ми можемо задовольнити.