| Ними не скористаються, їх зрозуміють по своєму, нехтують ними, їх вважають недоречними. Два приклади: 1. Моя тітка запитала у моєї дружини, як схуднути. Було кому і в кого питати. Дружина дала одну безкоштовну пораду: “Більше рухатися, ходити в день півгодини мінімум, а краще годину”. Реакція була щось на кшталт “ні, це не для мене”. Тітка тоді пішла до спеціальних лікарів, заплатила гроші і… отримала ту саму пораду. Тепер ходить. 2. Мій клієнт вирішив запитувати у своїх підлеглих щоденні звіти про їхню активність, мабуть через втрату довіри до них. Я йому дав безкоштовну пораду – не треба так робити, це не допоможе і назвав низку причин, у тому числі й те, що таке поводження з персоналом буде сприйняте, як покарання. Реакція була щось на кшталт “у нас різні погляди і ви, Романе, звикли працювати з мотивованими людьми”. Клієнт сказав, що хоче просто, щоб вони стали більш ефективними і намагатиметься піднести такий щоденний контроль не як покарання, а як інструмент підвищення ефективності. Залишилося одне питання відкритим: З якого переляку його люди вважатимуть для себе корисним бути ефективнішими, якщо ніхто і жодного разу не спробував пов’язати в них у голові їхні власні цілі та цілі компанії. Зрозуміло, я звик працювати з мотивованими людьми, тому що перше, що я роблю, я мотивую їх. А ось виставив би рахунок, то до поради прислухалися б зовсім інакше |