Є така думка, що хороший “людський ресурс” хоче працювати сам і буде працювати, дай йому тільки умови для роботи – зарплату, комп’ютер, стіл і туалет. Що роль керівника полягає в тому, щоб давати інструкції, кричати “побігли”, “махати батогом”*, організовувати процедури, розподіляти покарання, примушувати працювати, ставити завдання і контролювати їх виконання. Ніхто не повинен бути нянькою. Хочеш працювати – ось, працюй. Arbeit macht frei! Не хочеш – вали звідси! Якщо ти не поділяєш цілі компанії, ті цілі, які поставив власник компанії, то тобі в компанії не місце. Jedem das Seine!
Відчуваєте стиль, а? Коли людину, як правило, пана господаря бізнесу, питаєш, а, мовляв, чи багато таких чарівно-мотивованих людей? Він журиться і каже – у нас в країні майже немає. Я по секрету додам – їх у всьому світі майже немає. І, чи не безглуздо будувати свій бізнес ґрунтуючись на тому, чого майже не існує?
А потім, коли буде проковтнуте географічне уточнення, я скажу, що цього взагалі немає. Не має людей, які, як ідіоти, будуть орати більше і краще без будь-яких мотивів. Якщо раптом у вас на роботі хтось працює ось так, сам по собі, то це означає, що ви якось випадково зачепили потаємну струну його душі, що саме тут і зараз людина пов’язала свій успіх з успіхом компанії і тому сповнена ентузіазму. Однак, це, як і будь-яка закоханість, швидко минає і ми знову отримуємо “звичайний людський матеріал”.
Є ще варіант. Подивіться на город. Те, що вам потрібно, росте і дає врожай тільки, якщо за ним доглядати, вирощувати, вірити в нього. А те, що росте саме, зазвичай – бур’ян. Та людина, яка працює з невмотивованим ентузіазмом, найімовірніше, все-таки щось бере у вашій компанії, але тільки ви не знаєте що саме і, напевно, вона не захоче, щоб ви дізналися.
То, може, варто все ж таки розуміти, що робота менеджера не просто “створити умови”, а саме знайти в людині її мотиви і пов’язати їх із цілями компанії. І тоді ми отримаємо тих самих, фантастичних людей, які “працюють самі”.
*Тут же згадується фільм “Місія Клеопатри”. Там було пародійно показано вільних найманих будівельників (не рабів), яких, тим не менш, наглядачі били батогами, щоб вони краще працювали. Мовляв, так тут заведено.