SHIFU: But a peach cannot defeat Tai Lung!
OOGWAY: Maybe it can. If you are willing to guide it, to nurture it. To believe in it.
SHIFU: But how? How? I need your help, Master.
No, you just need to believe. Promise me, Shifu. Promise me you will believe.
SHIFU: I… I will try.
Kung Fu Panda
Ваші підлеглі вам постійно продають, а ви постійно купуєте в них їхню нездатність робити щось, що вони досі не робили. Мало того, більшість керівників категорично не довіряють своїм підлеглим робити щось нове, що виходить за рамки їхніх обов’язків і навичок. Навіть на роботу беруть людей “з досвідом роботи”. При цьому, всі повторюють мантру, що “людям треба давати рости” Як давати? Про це мало хто замислюється і вважають, що зростання полягає у все більшому відточуванні наявних навичок.
Ми постійно чуємо і від підлеглих, і від своїх родичів фрази на кшталт: «А я це не вмію», «А як це робити», «А я ніколи такого не робив(ла)» і так далі. Ми ще зі школи та ВНЗ бачимо, що більшість людей «ніколи не вміють» і тому списують у відмінників або копіпастять із Мережі. Однак, блін, хтось же йде попереду, вірно? У когось же виходить?
Чому так відбувається? Тому що ні люди не вірять у себе, ні їхні керівники в них. Це питання віри, а не питання навичок. Будь-яка навичка може виробитися тільки тоді, коли займаєшся тим, для чого ця навичка потрібна. Щоб кататися на велосипеді потрібно насамперед сісти на велосипед. Щоб плавати – зайти у воду глибше. Щоб навчитися читати – читати, а щоб навчитися писати – писати. Ми всі віримо в те, що здатні навчитися читати й писати, але чомусь відмовляємося вірити, що, наприклад, можна почати проводити зустрічі з клієнтами й досягати успіхів у переговорах, якщо раніше ви ніколи цього не робили. Однак, уміння читати, писати або плавати – складніше, ніж уміння просто слухати і ставити запитання. І рецепт успіху в будь-якому разі той самий – щоб щось вміти робити, треба почати це робити.
Ще раз. Потрібно вірити людям і в людей. Тільки віра потрібна в цьому випадку. Якщо ви вірите, що ваш підлеглий впорається – він впорається. Якщо він намагається продати вам свою безпорадність – змусьте його замовкнути і просто спрямуйте його думку, щоб він сам зрозумів, з чого варто почати. Ви зберете мега врожай мотивації, коли ця людина, на подив собі, впорається зі здавалося б немислимим завданням. А, якщо не впорається, то ваші уроки і поради вона сприйме з уже іншого рівня інтересом.
І взагалі, подумайте, можливо ви будете першою людиною в житті вашого підлеглого, яка в нього повірила? Тож, якщо ви хочете мати команду, яка отримує задоволення від роботи та пишається своїми досягненнями – доручайте людям робити те, чого вони досі не робили, те, чого вони думають, що не вміють робити, те, що і ви маєте сумніви, чи зуміють вони зробити. Доручайте їм саме тому, що вони досі цього не робили. Повірте, вони впораються. Вони не захочуть підвести вас.
Це ваше завдання показати своїм людям, що вони – герої і гідні захоплення, що вони можуть більше, ніж самі від себе очікують. Звичайно, можна мріяти про те, щоб керувати командою досконалих людей. Мало того, досконалою командою може керувати кожен. Це неважко і це не досягнення. Але, досконалих людей не буває і прагнути до досконалості сенсу немає. Є сенс у тому, щоб знайти свою роль і своє призначення, як лідера ваших людей.
P.S. В епіграф винесено діалог із мультика “Панда Кунг Фу”. Це той момент, коли Угвей каже Шифу, що Шифу повинен повірити в панду. Шифу ж просить допомоги в Угвея, оскільки це здається непосильним завданням навчити жирну панду Кунг Фу. Угвей, як справжній учитель, може відповісти тільки особистим прикладом і відмовляє Шифу в допомозі, довіряючи йому самостійно тренувати панду. Він сам демонструє віру у свого учня, а не береться робити складне замість нього. Не можна було б зробити з панди Воїна Дракона, якби Угвей не вірив, що віра – ключове питання. А якщо віра – ключове питання, то й Угвей має вірити у свого учня так само, як він закликає свого учня вірити, своєю чергою в учня свого учня, а не допомагати. Те саме замкнене коло. Щоб плавати треба плавати.