Коли ми починаємо думати про певну політику поведінки у стосунках, то це означає, що є обставини, в яких ми побоюємося втратити або програти, обставини, в яких ми почуваємося слабкими, обставини, в яких ми не здатні прямо сказати, чого ми хочемо й отримати це, обставини, в яких нам необхідно вдаватися до маніпуляції.
Політика це ніби другий шар, аватар, оболонка, яка захищає справжню тебе від когось. Ми можемо бути собою всередині цього кокона, але оточуючі матимуть справу саме з коконом. Це як бути продавцем морозива в кіоску. Щоб ми не робили всередині, зовні люди бачать тільки кіоск і блюдце для дрібниці. Кіоск не змінюється.
Створювати правдиві очікування від взаємодії інших із собою, приносить нам задоволення. Це “записано” в нашій програмі, яка відповідає за нашу поведінку всередині зграї. Ми, таким чином, створюємо свою репутацію. Стаємо впізнаваними і займаємо бажане місце в суспільстві. Ким би не була людина в особистому житті, вона хоче, щоб її сприймали оточуючі як лікаря чи зварювальника або артиста. І вона так поводитиметься і саме в цьому напрямку розвиватиметься. Зрозуміло, у межах свого уявлення про те, яким має бути лікар або зварювальник. Ось ця тонка різниця в уявленнях у справжнього когось і несправжнього когось легко може бути індикатором несправжності і викликати відторгнення. Наприклад, люди, які різко стали багатими, нувориші, хочуть мати репутацію багатія. Хочуть, щоб до них ставилися як до представника заможного класу. Але, їхні уявлення про багатіїв черпаються з глянцевих журналів для бідних. Саме заради побудови репутації, молоді люди шукають життєві принципи, які їм подобаються, декларують їх і дотримуються їх. Саме тому дотримуються релігійних табу. Саме тому люди примикають до різних течій. Чи то веганство, чи то фашизм. Саме це є метою маніпуляторів усіх мастей: “справжній Х так не вчинить” або “Це вчинок справжнього Х”. При цьому, скажімо, справді справжній мусульманин/комуніст/хіпі, а не той, хто просто дотримується на очах ритуалів, узагалі не буде перейматися тим, як він повинен чинити.
Отже, ми говоримо про певний аватар, який побудований з наших уявлень про те, якою має бути справжня дружина. Як і на що реагувати, що дозволяти, чому обурюватися, чого бажати.
Ви вже розумієте, до чого це призведе? У кращому разі ви опинитеся у світі, в якому мав би бути щасливим той, створений вами, аватар, а не ви. І ви, нещасна, яка продовжує сидіти всередині цієї оболонки, не будете розуміти, що ж саме пішло не так. Хіба я неправильно підтискала губки? Або хіба я не так його цілувала?
У гіршому ж випадку, ви залишитеся біля розбитого корита і ось чому.
- По-перше, аватар побудований на ваших уявленнях про правильність, а не про те, що правильно насправді. Щасливе подружжя зовсім не прагне ділитися секретами свого щастя. І не тому, що вони щось приховують, а тому, що їм не стане краще від того, що вони щось комусь розкажуть. Люди, які потрапляють у щастя, різко замовкають для оточуючих. І, якщо ви бачите, як хтось у соціальних мережах посилено показує, як йому добре і щасливо, ви маєте розуміти: Ні. Так ось, побудований вами аватар, з огляду на те, що він заснований на представленнях, має викликати відторгнення, так само як і фальшиве життя нувориша, який намагається домогтися того, щоб його визнали у вищому суспільстві.
- По-друге, це ваші уявлення і значить, що вони не постійні і не об’єктивні. Ви випили зайвого або у вас (у реальної вас, а не створеної) поганий настрій чи ви з інших причин втратили фокусування на утриманні форми аватара, цього достатньо, щоб форма аватара “попливла”. Це ніби у вас є обличчя, яке постійно змінюється і вас перестають упізнавати. Бути “раптовою і непередбачуваною” добре, напевно, тільки в кіно, а не в реальному житті. Люди, чия поведінка і реакція залежить від настрою або від танцю тарганів у голові, є абсолютно непривабливими і навіть небезпечними для оточуючих. Хіба мало чого їй у голову спаде. Люди ж не знають, що мають справу не з вами, а з ось цим ось образом. Постійна зміна форми аватара зовсім не веде до щастя, адже в такому разі не вдасться побудувати щастя навіть для аватара, адже він (а отже, необхідне щастя) постійно змінюється. Стосунки будуть зруйновані. Життя прожите даремно.
Аватар “політики” або “принципів”, напевно, зручна штука тоді, коли стосунки не рівні, коли ви очікуєте чогось поганого від чоловіка. Так, він вимагає сил та енергії, він вимагає постійної рефлексії, він набагато вибагливіший за макіяж на обличчі. Але чи потрібен вам партнер, якому ви не довіряєте до кінця і безумовно? Партнер, без якого ви жити не можете, а тому вам узагалі байдуже, чи можете ви щось “програти” у стосунках із ним, чи виграти? Уявіть собі такого партнера. Уявіть, це легко, якщо спробувати. Як такого знайти? Якщо ви вже закохані, то можете не розпізнати аб’юзера, токсичного, тирана, так. Але, якщо ви опинилися в ситуації, коли треба почати думати про “політику”, то краще розійтися до того, як ви завели дітей.
Цей текст написаний для читача жіночої статі. Саме тому, що вони часто є підлеглими у шлюбі. Залежними від грошей і прихильності чоловіка. Звиклими до макіяжу, як на обличчі, так і в душі. Але все, що тут написано, стосується і чоловіків. Просто ця проблема або питання, яке стояло в заголовку, постає перед чоловіками набагато рідше. У патріархальному суспільстві вони частіше за жінок мають привілей бути самим собою. Але, якщо ви молода, сучасна й освічена, то життєвий досвід ваших мам-домогосподарок не має бути вам корисним. Так, ви бачите, як мама маніпулює або намагається маніпулювати батьком, будуючи якусь “політику” або дотримуючись якихось “принципів”. І вона вам створює приклад того, як, можливо, треба поводитися у шлюбі. Чи гарний це приклад, тільки, чи просто “так повелося”?
Аватар це — не справжня ви, а обманка. Це — брехня. Кохані люди не заслуговують на брехню, якщо ви їх любите, а не використовуєте як ресурс. Брехун завжди, в першу чергу, обманює себе.