Активна життєва позиція

“Толоконнікова має змішаний розлад особистості, про це свідчить активна життєва позиція”

(з вироку у справі “Pussy Riot”)

Дві статі в системі розмноження, де одна запліднює, а друга виношує, не можуть бути рівноправними, хоч би як хотілося цього борцям за рівноправність. Виношувальна функція дає гарантії розмноження. Завжди потенціал зростання чисельності популяції ссавців міряють за самками. Запліднювальна функція гарантій не дає. Діти народжуються без участі чоловіків і на всю популяцію потрібна мінімальна кількість самців. Зрозуміло, при такому розкладі, самки вибирають найкращих самців, а нікуди не придатні залишаються безхатченками.

Тобто, самці, на відміну від самок, з одного боку, мають шанси запліднити все стадо, а з іншого, залишитися ні з чим. Незалежність приросту чисельності від кількості самців призводить до того, що суспільству, та й виду загалом вигідно жертвувати чоловіками. Також, зважаючи на більшу змагальність самців щодо самок, природний відбір більше тренується на самцях. Нічого страшного, якщо народиться потворний самець — зростання популяції не зупиниться від цього. При цьому, якщо народиться супер самець, то його гени швидше поширяться популяцією. Тому еволюційно виробилася така стратегія еволюції, за якої природа експериментує на самцях, але зберігає “найкращі напрацювання” в самках. Експериментальний потенціал самців зумовлений, крім еволюційно-раціонального пояснення, більшою схильністю Y хромосоми до різного роду мутацій. Серед чоловіків більше, ніж серед жінок, як виродків і психів, так і красенів і геніїв. природа наосліп експериментує і відсіює погані варіанти і закріплює хороші.

Також еволюційно у самців, змушених частіше за самок опинятися перед обличчям смертельної небезпеки, виробилася краща стійкість до стресу, більша сила й витривалість та дещо іншого типу інтелект — більш схильний до ризику й активної життєвої позиції. Не йдеться про те, що кожен чоловік активніший за кожну жінку. Йдеться про те, що з 1000 чоловіків і жінок у гори погодиться піти, скажімо, в середньому 500 чоловіків і 50 жінок. Психологічно чоловіки спокійніше ставляться до ризику, частіше за жінок, здатні на самопожертву, легше утримують у голові ідею експерименту з невідомим результатом, натхненніше вплутуються в ієрархічну боротьбу. Чоловікові не потрібно виношувати й годувати потомство. Він може ризикувати собою. Йому, за великим рахунком, не потрібно навіть брати участь у його зачатті. За нього це зробить інший і, що важливо для природи, більш успішний.

Усе це призводить до того, що чоловік робить пропозицію жінці, а не навпаки. Стереотипна поведінка жінки — сидіти на ґанку в очікуванні сватів із запасом гарбузів і видавати їх кожному знехтуваному нареченому. Жінці складніше ніж чоловікові пережити відмову. Жінці небезпечніше, ніж чоловікові битися за володіння найкращим. Жінці хочеться бути обраною, але залишити за собою право на “ні”.

Жінка приймає в себе одного нареченого за іншим, одних відкидає, з іншими йде на побачення, але продовжує чекати на більш підходящого і, нарешті, визначається з вибором. Вибір жінка робить своїм внутрішнім комп’ютером, який оцінює шанси на знаходження більш якісного чоловіка. Чоловіки приходять до жінок із квітами й шампанським і або відкидаються одразу, або потрапляють до листа очікування (ідуть на перші побачення) і виходять із листа очікування або нареченими, або знову відкинутими.

Завдання про пошук стійких пар у суспільстві, тобто завдання про мар’яж, було вирішене нобелівськими лауреатами Елвіном Ротом і Ллойдом Шеплі. Вони показали, що за будь-якої довільної кількості чоловіків і жінок і за будь-якого співвідношення вподобань у кожного чоловіка і жінки, завжди існуватиме не порожня множина стійких комбінацій пар. Тобто таких комбінацій, за яких пари не бажатимуть розірвати союз заради створення нових шлюбів з іншими людьми. Стійкий набір пар, на які розбивається група чоловіків і жінок, не означає, що кожен чоловік і жінка отримують найкращий вибір. При цьому, доведено, що люди тієї статі, які сватаються, отримують найкращий вибір з усіх можливих. Також доведено, що люди, які чекають і відбирають, отримують найгірший вибір з усіх можливих. Щоб зрозуміти, чому так, уявімо собі найпростіший випадок, із двома чоловікам і двома жінками. Коля і Міша, Таня і Катя. Припустимо, що Колі Катя подобається більше за Таню, а Михайлу миліша Таня. При цьому Тані більше до душі Коля, а Каті – Міша. Якщо Коля і Міша підуть свататися, то вони підуть до відповідно до Каті і Тані. Таня і Катя поставлять хлопчиків, які прийшли, в “лист очікування” і почнуть з ними ходити на побачення, а коли до них ніхто не прийде кращий, вийдуть заміж не за тих, кого люблять більше, а за тих, хто є. Пари Коля-Катя і Міша-Таня будуть стійкими, бо навіть якщо Таня хоче більше за Колю, вона його не отримає, бо Колю Катя задовольняє більше, ніж Таня. Тобто, якби сваталися Таня і Катя, то набір пар був би кращий у дівчаток, а не у хлопчиків.

Висновок, який можна зробити, що незважаючи на більш “сором’язливу” і “ризиковану” роль того, хто просить, партнер, який сватається, отримує кращий варіант, ніж той, хто відповідає на пропозиції. І якщо з якихось причин ви обрали для себе роль того, хто чекає, то найкраще, що ви можете зробити для пошуку своєї пари — почати активно пропонувати себе. Нічого ж не відпаде, якщо почати запрошувати осіб протилежної статі на побачення, активно обирати, кого кликати насамперед, а кого — по-друге. Керувати процесом, а не “дозволяти-забороняти”.

Цікаво, що при розгляді загального випадку задачі про перебірливу наречену, чоловікові жінку не потрібно “домагатися”, подібна тактика математично не виправдана для цього, конкретно взятого, чоловіка. Домагатися жінку, боротися за неї з іншими чоловіками не раціонально. Чоловікові просто слід обирати з тих, хто обрав його як найкращого. Чоловік, який отримав “може бути” і не шукає наступну жінку, насправді перебуває в гіршій ситуації, ніж той, хто отримав “ні” і залишився зі свободою подальшого вибору. Нехай обирає жінка. Чоловік має йти свататися далі, зберігши з попередньою жінкою точно такий самий “може бути” стан. Тому, з погляду чоловіка, правильно буде, у разі виявлення в жінки одночасного прийому залицянь від різних чоловіків або в разі отримання відповіді в стилі “я подумаю”, розвертатися і йти далі. Образи і ревнощі тут ні до чого. Це чистий бізнес і бездушна математика. Але жінці, своєю чергою, математично вигідно накопичувати банк претендентів, щоб вибрати найкращого. Зрозуміло, що за таких умов патріархальна суспільна мораль, яку пропагують чоловіки і для чоловіків, практично забороняє “легковажні” стосунки з боку жінки. Простий математичний конфлікт інтересів учасників ринку призводить до виникнення чудових фрактальних візерунків взаємовідносин, які надихали і надихають артистів, художників і поетів не одну тисячу років.

А для жінок, на жаль, існує стереотип “Чарівного принца”. Якого чекають і не дочекаються багато жінок, приймаючи за інструкцію до дії[1] стратегію Сплячої Красуні або Ассоль з “Червоних вітрил”. Я ось вся така сиджу і чекаю Його. Адже, он, є ж у світі красені, багатії та генії. Я не для простого смертного створена. Якщо у вас є доньки — викиньте з бібліотеки всяку казкову нісенітницю подібного роду. Взірцем мають бути казки на кшталт “Красуня і чудовисько”, або “Кіт у чоботях”. Суспільна мораль, яка, з одного боку, вітає моногамію, яка забороняє багатьом жінкам приймати пропозиції від одного й того самого чоловіка, з іншого — ставить жінок у заздалегідь програшне становище, приготувавши їм роль пасивного учасника процесу формування пар, не має сприйматися активними жінками як абсолютна істина в епоху контрацептивів і ДНК-тестів. При цьому, справді вільна жінка сама кличе на побачення і не боїться відмов, а не чекає, поки покличуть її.

Займати активну життєву позицію варто не лише тоді, коли ніхто до тебе не сватається, а й, тим паче, коли до тебе стоїть черга з прихильників чи прихильниць. Економіка мар’яжу показує, що найкращий вибір дістається активному учаснику. Будь-який бізнес, ухвалюючи рішення про закупівлю тих чи інших товарів і послуг, намагається також зайняти активну позицію і відмовляє всім підряд “сватам” – продавцям, які намагаються пробитися через секретаря. При цьому будь-яка фірма сама для себе, за виникнення необхідності, вирішує, у кого робити закупівлі, не звертаючи уваги на розсилані “комерційні пропозиції” і телефонні дзвінки від постачальників саме того, що фірмі потрібно.

Традиційна для жінок пасивна позиція провокує таку рису жіночої поведінки як прагнення привернути до себе увагу і постійний пошук цієї уваги. Жінки частіше за чоловіків вдаються до макіяжу, до вбрання, що оголює частини тіла, носять підбори, довгі й фарбовані нігті, користуються парфумерією та ювелірними виробами. Відверто і сексуально одягнена жінка отримує те, що їй подобається — увагу, але не отримує те, що їй потрібно — шлюбного партнера. Виходить зовсім навпаки. Міні-спідниця і декольте створюють потік знаків уваги від усіх підряд чоловіків, а не від тих, яких потрібно. Мало того, потрібний чоловік, найімовірніше, вважатиме за краще не брати участь у змаганні, якщо усвідомлюватиме серйозну конкуренцію, а якщо і братиме участь у загальному ажіотажі, то його участь буде непомітна на тлі участі інших чоловіків, керованих виключно транзакційною мотивацією.

Жінка, яка має сексуальний вигляд, схожа у своїй поведінці на авіакомпанію, яка витрачає багато грошей на рекламу на кшталт: “Київ-Лондон $49*” Зірочка, при цьому, веде до винесення, де дрібними буквами написаний текст, загальний сенс якого звучить як: “те, що було написано — не правда”. Авіакомпанія отримує увагу, кількість дзвінків до контакт-центру різко зростає, і маркетологи відзвітують про успіх. При цьому, перезавантажений кол-центр обслуговуватиме повільніше, ніж зазвичай, справжніх, а не ведених “зірочкою” клієнтів, і, ймовірно навіть, що готовий клієнт втомиться чекати, доки йому дадуть відповідь, і зателефонує конкуренту. Потік дзвінків отримали? Так. Завантаження рейсу підвищили? Ні. Маркетологи кажуть у такому разі, що у телефонних дзвінків “низький коефіцієнт конверсії”. А якщо і підвищили завантаження, то не якісними пасажирами, готовими платити багато, а тими, хто шукає найдешевший тариф і, таким чином, позбавляє авіакомпанію прибутку. Адже, даючи рекламу саме ціни, авіакомпанія отримує клієнтів, ведених саме ціною, а не тією додатковою вартістю, якою одна авіакомпанія відрізняється від іншої. У кращому стані перебувають фірми, які практикують саме активні продажі — проявляють ініціативу і самостійно шукають клієнтів. Такі фірми практикують консультаційні та стратегічні продажі замість транзакційних і такі фірми отримують більший прибуток від угоди.

По суті:

• Чоловіки активніші за жінок і більш схильні до ризику з еволюційних і біологічних причин
• Математичне розв’язання задачі про мар’яж призводить до того, що партнер, який “сватається”, отримує перевагу порівняно з партнером, який “обирає”.
• Жінки, як правило, обмежуються приверненням до себе уваги і, також, як правило, отримують надлишок уваги з низьким “коефіцієнтом конверсії”
• Необхідно не боятися займати активну життєву позицію і перебирати самотужки кандидатів, а не чекати, поки до тебе всі по черзі посватаються.