| Яким би чином не було б зроблено пропозицію, у вигляді поста в ЖЖ, у вигляді бігборда, у вигляді освідчення в коханні на сімейному застіллі, у вигляді напису літаком по небу, у вигляді піднесення обручки на коліні або будь-яким іншим чином, у нареченого є шанси отримати відповідь “так” тільки тоді, коли наречена його добре знає особисто. Зрозуміло, ми не розглядаємо похмурі випадки, коли дітей одружують їхні батьки. На що в такому разі розраховують люди, які вважають, що надіслана комерційна пропозиція має якимось чином вплинути на рішення компанії щодо вибору постачальника робіт чи послуг. Це що, монополіст, який поблажливо зглядається і дозволяє користуватися своїми послугами чи на ринку існує дефіцит пропозиції? Наречені, на відміну від постачальників, мають більше шансів отримати “так” щонайменше з двох причин: чоловіків менше, ніж жінок, і кожна мріє вийти заміж, та й вийти заміж двічі не пропонують, тож варто замислитися над тим, чи погоджуватися зараз, чи поламатися. Постачальники ж ніколи не посоромляться запропонувати ще, та й дефіциту постачальників з подібними умовами поставок не спостерігається. Ще комічнішою виглядає ситуація, коли пропозиції надсилають фірмам, які вже мають постачальника. Висилається в надії, що цю пропозицію вивчать, самостійно знайдуть вигоди і переваги і миттєво ухвалять рішення про зміну мобільного провайдера або постачальника канцтоварів. Ви коли-небудь бачили, щоб пропозицію робили заміжній жінці, до того ж з боку незнайомої їй людини? То що ж робити тоді? Не висилати комерційних пропозицій, звісно. А почати з того ж, з чого починають наречені — зі знайомства |