Йде лекція у ВНЗ. Професор розповідає про спартанців. Ну і стосується того, що, мовляв, війська роками перебували в походах, і це згуртовувало воїнів настільки, що вони, як правило, закохувалися одне в одного. І це заохочувалося, бо спартанець, який втратив друга і коханця в одній особі, був нещадний до ворога і мстився за вбитого. І тут один хиляк-студент в окулярах хихикає:
— Значить спартанці були педиками?
Професор важко зітхнув, зняв окуляри, подивився на вискочку і каже:
-Педики, кажете? Та не дай вам бог, милий юначе, зустрітися хоч з одним таким педиком віч-на-віч. Ні, мій юний друже, це були не, як ви зволили висловитися, педики! Це були справжні БОЙОВІ ПІДАРАСИ!!!
(Старий анекдот)
Table of Contents
Замість передмови.
Усі стійкі спільноти, які не зайняті полюванням і збиранням, так чи інакше вирішили для себе два завдання:
- Правила передачі нажитого.
- Контроль народжуваності
У більшості випадків, офіційна ґендерна влада належала чоловікам (просто, тому що вони – сильніші), однак, у чоловіків не було досі можливості переконатися у власному батьківстві. Батьківство необхідне, щоб було зрозуміло, кому передавати нажите. Передача нажитого не прямим нащадкам абсолютно не узгоджується з біологічними та генетичними мотиваторами поведінки. Таким чином, у більшості стійких спільнот можна спостерігати об’єктивну заклопотаність жіночою цнотливістю, жіночою вірністю та менструальним циклом. Батьківство забезпечувалося репресивним апаратом.
Деякі суспільства виникли й існували в малопридатних для життя умовах: спекотний клімат, що провокує хвороби та інфекції, відсутність нормального харчування в пустельній місцевості як приклади.
У таких суспільствах проблема надмірної народжуваності не стояла, зрозуміло. Але вижившими залишилися ті, хто більше за інших сексуально стурбований (як жінки, так і чоловіки), що забезпечувало більшу кількість злягань і, за відсутності контрацептивів, більшу кількість дітей. Ескалація сексуальних репресій у таких суспільствах призвела до таких явищ, як мішки на голові (паранджа, нікаб), жіноче обрізання та інші принади, які називають сексуальним аппартеїдом. Сходіть за посиланням, почитайте, до чого може дійти думка людини.
Сюжет фільму “Геї-ніггери з далекого космосу” не так уже й далекий від реальності!
Контроль народжуваності забезпечувався найчастіше табуюванням сексу. “Секс — гріх, секс тільки для розмноження”. Багато примітивних суспільств без сорому практикували інфантицид. Бували випадки, коли контроль народжуваності забезпечувався підвищеною смертністю породіль. Підвищена густота населення призводила до природної біологічної реакції — включення і популяризації гомосексуальності (як у стародавній Греції та Римі, наприклад). Усі ці та подібні до них заходи використовували тоді, коли голод, війни, хвороби та маніяки-вбивці (теж з’являються та ефективні лише в густонаселених районах) не регулювали зайву плодючість людей самостійно. Чудовим було те, що сексуальні репресії, необхідні для забезпечення батьківства, часто працювали як додатковий фактор стримування народжуваності.
Пуштуни.
Якщо на всіх абсолютно жінок одягнути мішки на голову і, до того ж видавити їх із суспільно-економічних взаємовідносин, то чоловіки на вулиці бачитимуть тільки чоловіків. Мало того, цей процес має позитивний зворотний зв’язок. Якщо немає жінок-покупців, то жінка-продавець змушена спілкуватися тільки з чоловіками, що призводить до підвищеного ризику сексуальної взаємодії не з чоловіком. Тобто, жінкам, у таких суспільствах, суто технічно немає місця далеко від дому. Тим більше, що соціальна взаємодія, коли ти ходиш із мішком на голові, дуже ускладнена. Ми всі відчули крайню незручність носіння масок. Співрозмовник не знає, коли ти посміхаєшся або якось інакше реагуєш на його слова (або супроводжуєш мімікою свої слова). І ти також не бачиш реакції співрозмовника.
Отже, кругом — одні чоловіки. Іноді миготливе безформне опудало в мішку на голові — взагалі незрозуміло хто. А сексу хочеться. Тим паче, що природний відбір привів (див. вище) до підвищеної сексуальної пристрасності. І кожен чоловік у такому разі опиняється в ролі полярника на антарктичній станції, який розмірковує, чи бувають жінки спереду білі, а ззаду — чорні, чи все-таки то був знову пінгвін. Базові інстинкти шукають самку в усьому. І… знаходять її в істотах, більш схожих на самку, ніж інші: у безбородих хлопчиках і юнаках. Це не перебільшення. Подивіться хоча б ось ці документалки. У цих фільмах цей бік пуштунської дійсності сильно применшений і, в основному, тому, що реальний розмах проблеми просто неймовірний для глядача. Якщо дати зрозуміти, що це не “старий, але вмираючий звичай” або не “певна ганебна практика”, а реальна щоденна практика, то глядач не сприйме це і подумає, що все показане — брехня. Розум європейця відмовиться цей жах прийняти.
Але, правда в тому, що практично кожен чоловік-пуштун мав статеві контакти з іншими чоловіками. Коли пуштун був молодий, він мав секс “з наставниками”. Коли подорослішав – “з учнями”. Для цих людей секс із представниками своєї статі — норма. Майже всі дорослі чоловіки-пуштуни продовжують мати сексуальні стосунки з дітьми та підлітками і майже всі вони — бісексуальні. Тим паче в умовах багатоженства, у суспільстві залишається дуже багато чоловіків, яким жінка просто не дісталася. Дивіться, як елегантно “вимушена” гомосексуальність призводить до відсутності потреби в контрацептивах. Адже тепер секс із дружиною це — не норма, а виняток. В Афганістані поширене прислів’я “жінки для дітей, хлопчики для задоволення”
У суспільстві, в якому відсутність рослинності на обличчі — ознака (квазі) жіночої сексуальності, не носіння або гоління бороди дорослою людиною — огидне і ганебне явище. Це що, бажання спокусити одноплемінника, будучи вже зрілим? Голений чоловік в очах пуштуна це як для нас дама 50+ років у міні-спідниці та провокативному макіяжі. Фу!
Моралофаги
А тепер додамо трохи ісламу. Пуштуни існували тисячі років і іслам – порівняно нове явище для них. Так, вони вважають себе мусульманами, але… навіть їхні лідери далі медресе не довчилися і мають уявлення про іслам не філософське, а тільки про те, яких ритуалів треба дотримуватися. Ну тобто, вони знають про іслам не більше, ніж ми з вами: ну там, не можна свинину, молитися 5 разів на день, і не трахати хлопчиків…. Стоп!
Як так не трахати хлопчиків? Ну, якщо трохи, то можна. Насправді, ми стикаємося з явищем табуювання сексу і почуття постійної провини ні за що, що є чудовою мозковою годівницею для релігійних переконань і завзятої релігійної активності (в ім’я спокути гріхів або щоб люди раптом не подумали, що я — не завзятий мусульманин). Ще в середині 20 століття дітям було соромно за те, що вони мастурбують. Тобто, ми недалеко пішли!
І справа не в тому, що трахати хлопчиків — погано. Це, можливо, погано тільки з погляду гетеросексуала, який має вільний доступ до протилежної статі (навіть так: бачив хоч раз у житті жінок і уявляв собі, який вони мають вигляд). Цілком можна уявити собі суспільство, в якому молодші “виховуються” старшими, щоб потім ставати “наставниками” для нового покоління. Так практикувалося в античні часи і це не є приводом зневажати пуштунів. Тим паче що окрім нелегальної проституції та насильства над дітьми (що спричинено офіційною забороною на педофілію), серед пуштунів існують саме “наставницькі” або “квазі-подружні” стосунки. Пуштунське суспільство, загалом, заохочує це. Засуджується гуляти вулицею з дівчиною (навіть подивитися на жінку — гріх), але з хлопчиком — інша справа! І навряд чи для злиденної і беззахисної дитини буде поганою перспективою стати “учнем” у, скажімо, водія вантажівки, отримуючи, при цьому, притулок, їжу і захист. Адже альтернатива — неконтрольовані ніяк постійні зґвалтування, секс за жуйку, хвороби, зокрема СНІД, і смерть у помийній канаві від чиновника або солдата, який вирішив про всяк випадок придушити єдиного свідка своєї “ганьби”.
А річ у тім, що іслам забороняє одностатевий секс. Суспільство, яке живе постійно в подвійних стандартах і в подвійній моралі, приречене на розпад. Люди не вірять одне одному і бояться одне одного. Не чесні один з одним і в кожного на кожного є компромат. Солідарність? А що це? Продуктивна дискусія? Whatabout! Справедливість? Так, звісно: Якщо мене трахали в дитинстві, то тепер — моя черга! Як здійснюється державна влада в районах, для яких властиві описувані звичаї? Та ніяк. Пакистан практично не контролює ці території. А Американським військовим в Афганістані давали вказівку не втручатися.
Постійна “гріховна” поведінка провокує компенсаційну поведінку: демонстративне побожність, боротьбу за “традиційні цінності”, завзяте слідування релігійним ритуалам і фанатичну відданість ідеології, яку, на думку моралофага, поділяє більшість. Християнство давно виявило цей лайфхак і просто оголосило всіх людей грішними просто тому, що вони посміли народитися на світ. У сучасному суспільстві, колупни гомофоба — знайдеш репресованого, зі зламаною долею, і тому нещасного гея. Лицемірство і подвійна мораль призводять до того, що в топі найбільш гомофобних країн перебувають саме Пакисан і Афганістан — країни, де одностатевий секс (у більшості випадків у пуштунів) — традиція і норма. Як сховати свій “гріх”? звісно, почати активно боротися з “гріхами” інших!
Але заборона сексу в суспільстві з надлишком чоловіків призводить до того, що хлопчиків не перестають трахати, але трахають їх ті, хто багатший. А ті, хто бідніший, залишаються ні з чим і, природно, з біологічних причин, у таких суспільствах підвищується рівень внутрішньовидової агресії. У бійках і війнах загинуть “зайві”. Якщо тобі, як потенційному біологічному батькові, все одно нічого не світить і тобі нічого втрачати, то ти сам готовий підвищувати ставки. Кради, вбивай, домагайся уваги гусей (я мав на увазі — жінок).
Джихад
Пуштуни, в такій ситуації, як перенасичений розчин солі, готові до кристалізації і згуртування, досить внести якусь ідеологічну “затравку”. Та той самий патріотизм або боротьба з якимось “спільним ворогом” вмить збере під свої прапори сексуально незадоволених бісексуальних чоловіків, які, просякнуті любов’ю і ніжністю один до одного (подивіться, як вони обіймаються й цілуються), візьмуть до рук зброю та йтимуть в атаку, не розуміючи жодного разу, за що саме вони борються, але знаючи, що вони, таким чином, спокутують гріхи (ті самі) і гарантують собі місце в раю. Будь-який тямущий соціопат може запросто маніпулювати такими людьми. Пропонувати замість грошей — спокуту гріхів і давати рекрутам надію на збагачення, запрошуючи воювати за свої власні цілі, прикриваючись якимись моральними надцілями (імлам, джихад, шаріат тощо).
І пуштуни по суті праві у своїй поведінці і з їхнього погляду все — норм. Це в Європі все не так вже й правильно. Адже вони, навіть якщо в курсі існування контрацептивів і ДНК-тестів, не мають цих речей у суспільному дискурсі та в суспільній практиці і навіть не розуміють, навіщо вони. У них цього немає. Не продають це в пуштунських крамницях. І ніхто не запитає про це в магазині.
З пуштунами не те щоб не можна домовитися. Гірше. Ми з ними перебуваємо в абсолютно різних контекстах, у нас різні цінності і різні підходи до розв’язання проблем. І, якщо ми хоч якось здатні зрозуміти їхні мотиви і цінності (про що, власне, ця стаття), то вони здатні бачити в нас тільки те, що перебуває всередині їхнього контексту, і судити про нас як про неповноцінних дурнів і заблукалих єретиків. Собака легко взаємодіє з нами в рамках її контексту і бачить нас як “старшого в зграї”, який трохи розумніший і спритніший. Але собака не знає, хто такий Юрій Гагарін або що таке теорема Найквіста-Шеннона-Котельникова. Зате собака легко бачить, що ми — дурні й інваліди і не чуємо запахів, як чують вони.
Загалом, слава контрацептивам і ДНК-тестам на батьківство!