Уникайте новин

Тут і далі переклад статті Avoid News автора Rolf Dobelli. Якщо ви володієте англійською, то далі можна не читати. Просто проходьте за  посиланням .

Ця стаття є антидотом для новин. Вона довга, тому можливо вам не вдасться прочитати її швидко. Через масове споживання новин ми втратили здатність читати понад чотири сторінки за раз. Ця стаття покаже, як вирватися з пастки під назвою «новини», якщо ви ще не загрузли надто глибоко.

Новини для розуму подібні до цукру для тіла

Ми так добре поінформовані, але знаємо так мало. Чому? Тому що 200 років тому ми вигадали отруйну форму знань — «новини». Настав час виявити згубні ефекти від новин і вжити заходів, щоб убезпечити себе від небезпеки.

За своєю суттю ми — печерні люди у костюмах та сукнях. Наші мізки оптимізовані для полювання та збирання, проживання у невеликих групах від 25 до 100 осіб, виживання в умовах обмеженої кількості їжі та інформації. Сьогодні наші мізки та тіла живуть у світі, до якого вони зовсім не пристосовані. Це призводить до величезних ризиків та небезпечної поведінки.

За останні десятиліття найбільш щасливі з нас усвідомили небезпеку життя в умовах надлишку їжі (ожиріння, діабет) та почали змінювати свої дієти. Але більшість навіть не уявляє, що новини для мозку це як цукор для нашого тіла. Новини легко поглинати. Нас годують невеликими шматочками простої інформації, яка не стосується нашого життя і не потребує розумових зусиль. Тому ми майже не відчуваємо насичення. На відміну від читання книг і довгих статей, які вимагають розумових зусиль, ми можемо поглинати безліч яскравих новин. Таких яскравих, як маленькі цукерки для нашого мозку.

Сьогодні ми досягли точки навантаження інформацією так само, як ми дійшли до точки навантаження їжею 20 років тому. Ми починаємо розуміти, що новини можуть бути токсичними. І робимо перші кроки до інформаційної дієти.

Це моя спроба прояснити небезпеки, що походять від новин, і порекомендувати шляхи боротьби з цими небезпеками. Я вже рік живу без новин, тому можу бачити і описувати результати цієї свободи: менше відволікання, більше часу, менше нервів, глибше думки, більше відкриттів. Це нелегко, але це того варте.

Далі наводяться причини, через які варто відмовитися від новин.

Причина №1: новини систематично вводять нас в оману

Новини не дають жодного реального уявлення про світ. Наш мозок звертає увагу насамперед на візуальну, масштабну, сенсаційну, скандальну, гучну інформацію у вигляді історій. І мозок через свою обмеженість не дуже помічає довгі, абстрактні, повільні і складні шматки знань.

Яскраві історії дуже корисні для виживання: «В окрузі з’явився тигр-людожер!». Це корисна інформація. Тому мозок і звик звертати на неї особливу увагу. ЗМІ використовують це когнітивне спотворення, наскільки це можливо.

Що роблять телеканали та газети? Вони фокусуються на яскравому візуальному образі. Головне — картинка, навіть якщо вона приховує важливіші, але нудніші речі. Так захоплюється наша увага, так працює бізнес-модель. Нашому мозку подобаються смачні історії, їх легко поглинати.

Розглянемо на прикладі: машина в’їжджає на міст, і міст руйнується. Про що говоритимуть у телевізорі? Про машину. Про водія. Про те, куди він їхав. Про те, якою вона була людина і скільки вона мала дітей. Але це все взагалі не має значення. А що важливе? Структурна цілісність моста. Вада в конкретному мосту, який може призвести до обвалення інших мостів. Ось який урок із цього варто винести. Яка різниця, якою була машина? Будь-яка машина могла обрушити міст, це міг бути сильний вітер чи бродячий собака. То чому телебачення загострює увагу на машині? Тому що це яскравий та драматичний образ, це особиста історія. А ще такі новини дешево робити. Навіщо шукати якихось експертів з мостів та аналізувати опір матеріалів? Простіше взяти інтерв’ю у сусідки загиблого та зробити фото понівеченої машини.

В результаті старань медіаслужб, ми маємо в голові абсолютно неправильну карту ризиків:

• тероризм переоцінений, хронічний стрес недооцінений;
• банкрутство Lehman Brothers переоцінено, фінансова дисципліна недооцінена;
• космонавти переоцінені, медсестри недооцінені;
• Брітні Спірс переоцінена, доповідь про зміни клімату недооцінена;
• авіакатастрофи переоцінені, опірність до антибіотиків недооцінена.

Ми недостатньо раціональні, щоб чинити опір тиску сучасних медіа. І це дуже небезпечна річ, оскільки оцінка ризиків, яку ми отримуємо з новин, абсолютно відрізняється від реальних ризиків, які нам загрожують.

Перегляд новин про авіакатастрофи змінить вашу оцінку ризиків, хоч би яким розумним ви не були. Якщо ви думаєте, що зможете компенсувати це спотворення шляхом внутрішнього споглядання, ви помиляєтеся. Навіть банкіри та економісти, які мають реальні стимули чинити опір новинним загрозам, виявилися безпорадними.

Єдине рішення повністю відрізати себе від споживання новин.

Причина №2: новини не важливі

За минулий рік ви прочитали близько 10 тисяч новинних історій. Назвіть хоча б одну новину, яка дозволила зробити правильніше рішення щодо важливого аспекту вашого життя, вашої кар’єри чи бізнесу. Чи могли ви ухвалити таке рішення, отримуючи інформацію з інших джерел, не із новин?

Сенс у тому, що новини, які нам показують, не мають важливого значення щодо сил, які реально впливають на нас. У кращому разі новини розважають. Але в будь-якому разі вони марні.

Уявіть, хоч би як дивно це звучало, що ви знайшли корисну новину. Новина, яка суттєво змінила ваше життя. Скільки непотрібної інформації доведеться переробити, щоб отримати цей цінний шматочок інформації? Ми не можемо визначити наперед цінність кожної новини, тому змушені поглинати все підряд. Воно того варте? Навряд чи.

Декілька прикладів новин, які вплинули на сотні тисяч людей, але залишилися недооціненими.

У 1914 році новина про вбивство Франца Фердинанда мала затьмарити всі інші за своєю значимістю. Але це була лише одна із тисячі новин. Пересічний Швейк та рядовий репортер вважали це не більш, ніж черговим політичним вбивством. Не точно поворотною точкою в історії людства.

Перший інтернет-браузер з’явився в 1995 році. Цей величезний крок для людства практично залишився без уваги преси.

Людям дуже складно визначати, що справді важливо. Набагато простіше визначати щось нове. Ми не маємо органів сприйняття важливості інформації. Важливість не визначається природним шляхом, на відміну від новин. Важливе проти нового – це фундаментальна боротьба сучасної людини.

Новини наповнюють нас поглядами, які нерелевантні. Нерелевантні — отже, неважливі особисто для нас. Те, що важливо, вирішувати нам. Не варто доручати це каналам новин. Для каналів новин важлива історія, яка продає мільйони копій. Дарфур, Періс Хілтон, аварія поїзда в Китаї, якийсь ідіотський світовий рекорд з поїдання 78 чизбургерів на годину. Ці обманні хитрощі лежать у самій основі медіабізнесу. Це подається як важливе, але насправді — це лише новина.

ЗМІ хочуть, щоб ми повірили, що новини дають нам якусь конкурентну перевагу перед іншими. І багато хто в це вірить. Ми нервуємо, коли нас відключають від потоку новин. Ми боїмося пропустити щось важливе. Але насправді споживання новин — це позбавлення конкурентних переваг. Чим менше новин ви споживатимете, тим більше у вас переваг перед іншими.

Боїтеся пропустити щось важливе? З мого досвіду, якщо трапляється справді щось важливе, ви почуєте про це навіть якщо живете в інформаційній ізоляції. Друзі та колеги розкажуть вам про все, причому більш достовірно, ніж канали новин. Вони додадуть від себе, як бонус метаінформацію, оскільки вони знають ваші пріоритети, а ви знаєте їх склад розуму.

Висновок: ви дізнаєтеся набагато більше про важливі події та соціальні зрушення, читаючи спеціалізовані журнали, хороші книги або просто спілкуючись з людьми.

Причина №3: ​​новини обмежують розуміння

Новини нічого не пояснюють. Новини – це маленькі бульбашки, які лопаються над поверхнею глибшого світу. Інноваційні агенції іноді пишаються тим, що коректно подають факти. Але ці факти — це вторинний продукт глибших причин. І новинні організації, і споживачі новин помиляються, коли думають, що сухі факти призводять до розуміння світу.

Самі по собі факти не такі важливі, як нитки, що їх пов’язують. Насправді, нам потрібно розуміти процеси, що лежать в основі фактів. Зрозуміти, як усе працює.

На жаль, дуже небагато новинних організацій пояснюють реальні причини, оскільки процеси, що призводять до суттєвих соціальних, політичних та екологічних зрушень, практично невидимі. Вони складні, нелінійні та важкі для наших мізків. Чому новинним організаціям подобається легкий контент: скандали, анекдоти, історії про людей, картинки? Відповідь проста – цей контент дешевше виробляти. У свою чергу, важливі теми — це не просто історії, це сильні рухи, що трансформують, які не привертають особливої ​​уваги журналістів.

Багато людей вірять у те, що чим більшою кількістю інформації вони володіють, тим кращі рішення можуть приймати. Новинки підтримують цю віру. Чорт забирай, це ж у їхніх інтересах! Але чи наблизить вас накопичення фактів на краще розуміння світу? На жаль ні. Насправді все якраз навпаки. Чим більше «маленьких фактів» ви споживаєте, тим менше розуміння картини загалом.

Немає жодних свідчень того, що інфозалежні люди ухвалюють найкращі рішення. Вони точно не кращі за середню людину. Якби більша кількість інформації вела до фінансового благополуччя, журналісти були б нагорі піраміди. Тож не в цьому справа. Ми не знаємо точно, що саме робить людей успішними, але точно не накопичення уривків новин.

Читання новин для розуміння світу – це гірше, ніж не читати нічого взагалі. Краще повністю відмовитись від споживання новин. Краще читати книги та змістовні журнали замість ковтання сенсаційних заголовків.

Причина №4: новини шкодять вашому здоров’ю

Новини постійно звертаються до нашої лімбічної системи. Панічні історії призводять до викиду глюкокортикоїдів (кортизолу). Це порушує роботу імунної системи та призводить до зростання гормонів. Простіше кажучи, тіло перебуває у стані постійного стресу.

Високий рівень глюкокортикоїдів призводить до порушення травлення, придушення росту клітин, неврозів і схильності до інфекцій. Споживачі новин ризикують власним здоров’ям. Інші побічні ефекти: страх, агресія, тунельне мислення та десенсибілізація.

Причина №5: новини суттєво посилюють когнітивні спотворення

Новини живлять матір всіх когнітивних спотворень — схильність до підтвердження своєї точки зору (confirmation bias). Ми автоматично відкидаємо ту інформацію, яка суперечить нашим більш раннім переконанням на користь інформації, яка підкріплює ці переконання.

Як говорив Уоррен Баффет: «У чому люди справді вправні, то це в тому, щоб інтерпретувати будь-яку нову інформацію так, що попередні висновки залишаються недоторканими». Це і є схильність до підтвердження своєї точки зору. Споживання новин, особливо спеціалізованих, загострює цей недолік нашого мозку. В результаті ми ходимо у хмарі начебто, як підтверджуючих даних, незважаючи на те, що наші теорії про будову світу можуть бути хибними. Ми стаємо самовпевненими, беремо на себе дурні ризики та недооцінюємо можливості.

Новини мають ще одне спотворення — схильність вірити історіям (story bias). Наш мозок любить складні історії, навіть якщо вони не дуже співвідносяться з реальністю. А новинні організації лише раді дати нам ці фейкові казки. Замість повідомити про падіння (або збільшення) ринку на 2%, телевізор каже нам: «Ринок впав на 2% через Х». Цей «ікс» може бути прогнозом прибутку, страхом через євро, статистикою із зарплат, рішенням влади, терористичною атакою в Мадриді, страйком метро в Нью-Йорку, рукостисканням двох президентів. Та чим завгодно насправді.

Це нагадує мені інститут. Мій підручник з історії визначав сім (не шість і п’ять) причин Французької Революції. Справа в тому, що ми точно не знаємо, чому трапилася революція. І чому вона трапилася у 1789 році. І ми не знаємо, чому ринок йде вгору чи вниз. Занадто багато факторів впливають на рух. Ми не знаємо чому спалахують війни, як відбувається технологічний прорив чи чомусь скаче ціна на нафту.

Будь-який журналіст, який пише «ринок виріс, тому що Х» або «компанія збанкрутувала через Y», є ідіотом. Звичайно, Х міг вплинути, але це до кінця не з’ясовано, а ще є інші фактори, які можуть бути значно суттєвішими.

У більшості випадків статті новин — це просто анекдоти і байки, в яких немає жодної інформації для нормального аналізу. Я ситий по горло цим дешевим способом пояснення світу. Це неправильно. Це нераціонально. Це обман. І я відмовляюся засмічувати цим свою голову.

Причина №6: новини гальмують розумовий процес

Мислення вимагає концентрації. Концентрація вимагає, щоби нас не турбували. Новини – це як вільні радикали, які заважають ясному мисленню. Новини спеціально сконструйовано так, щоб відволікати вас. Вони як віруси, які крадуть нашу увагу. І зараз не йдеться про втрату часу, про це пізніше. Мова про нездатність думати ясно, тому що ви відкрилися для потоку новин, який відволікає.

Є два типи пам’яті. Ємність довгострокової пам’яті практично нескінченна. Ємність короткострокової вкрай обмежена — спробуйте повторити десять цифр телефону після одного прослуховування? Шлях від короткострокової до довгострокової пам’яті – це вузька шийка в нашому мозку, але все, що ви хочете зрозуміти, має пройти через неї. Якщо цей шлях захищений, ніщо не пройде. Новини знижують концентрацію, а отже, послаблюють розуміння.

Мозку потрібен час на розігрів. Перехід у стан концентрації потребує щонайменше 10-ти хвилин читання. За менший час наш мозок обробляє інформацію вхолосту, щойно зберігаючи щось у пам’яті. Новини – це вітер, що обдуває наше обличчя. Згадайте для прикладу топ-10 новин місячної давності? Якщо вам важко щось згадати, то ви несамотні. Навіщо ж споживати інформацію, яка не збільшує обсяг знань?

Негативний ефект новин в інтернеті ще сильніший. У 2001 році два канадські вчені виявили, що розуміння контексту знижується зі збільшенням кількості посилань у статті. Чому? Тому що щоразу, коли ви бачите посилання, мозку потрібна мінімум хвилина на те, щоб вирішити, переходити по ньому чи ні. Ці роздуми мають відволікаючий ефект.

Споживачі новин погані у визначенні важливості інформації, а споживачі онлайн-новин погані взагалі у всьому. Новини — це система, що відволікає. Вона привертає увагу лише для того, щоб потім заплутати. Крім низького рівня глюкози в крові, новини — найбільша перешкода до ясного мислення.

Причина №7: новини змінюють структуру вашого мозку

Новини працюють як наркотики. Новинний сюжет розвивається, і ми природно хочемо дізнатися, що буде далі. Чим більше таких сюжетів у голові, тим складніше стає встояти та ігнорувати це бажання. Чому новини настільки адиктивні? Як тільки ви набуваєте звички перевіряти новини, вам хочеться перевіряти їх все частіше. Ваша увага звернена на сюжети, що швидко розвиваються, і ви відчуваєте спрагу отримати більше інформації про них.

Це пов’язано з механізмом тривалої потенціації (long-term potentiation) і системою винагород у нашому мозку. Залежні вимагають більше наркотику, оскільки їм потрібна велика стимуляція задоволення. Якщо ви звернете увагу на інші речі: на літературу, науку, історію, готування, догляд за собакою – на що завгодно, ви сфокусуєтеся на цьому. Так працює наш мозок. Раніше вчені думали, що щільні зв’язки зі 100 мільйонів нейронів нашого мозку фіксуються, як тільки ми дорослішаємо. Нині ми знаємо, що це не так. Мозок людини дуже пластичний. Нервові клітини постійно рвуть старі зв’язки та встановлюють нові.

Як тільки ми адаптуємось до нового культурного феномену, такого як споживання новин, наш мозок змінюється. Адаптація до новин відбувається на біологічному рівні. Новини перепрограмують нас. Тобто наш мозок працює інакше, навіть коли ми не споживаємо новини. І це небезпечно.

Чим більше новин ми споживаємо, тим більше ми розвиваємо нейронні зв’язки, що відповідають за поверхневий аналіз та багатозадачність. А хто в цей час за нас розвиватиме зв’язки відповідальні за вдумливе читання та фокусоване мислення?

Більшість споживачів новин, навіть якщо вони раніше багато читали, втрачають здатність сприймати довгі статті та книги. Після чотирьох-п’яти сторінок вони втомлюються, їхня концентрація падає, зростає занепокоєння. Це відбувається не тому, що вони стають старшими або в них не вистачає часу. Фізична структура їхнього мозку змінилася.

Цитую професора Michael Merzenich, піонера в нейропластичності: «Ми привчаємо наші мізки звертати увагу на нісенітницю». Вдумливе читання і глибоке мислення — по суті те саме. Коли ви споживаєте новини, структура мозку змінюється. Змінюється ваш спосіб мислення. Повернення здатності концентруватися та споглядати вимагає повної відмови від новин, ні більше ні менше.

Причина №8: новини – це дорого

Новини забирають час і витрачають нашу продуктивність трьома шляхами.

По-перше, порахуйте час на споживання новин. Це час, який ви витрачаєте на читання, прослуховування або перегляд.

По-друге, додайте сюди час на перемикання уваги. Це час, який ви витрачаєте на те, щоб повернутись до справ, від яких новини вас відволікли. Вам потрібен час зібратися. Чим ви займалися там до цього? Щоразу, коли ви відволікаєтесь на новини, переорієнтація фокусу потребує більше часу.

По-третє, новини відволікають нас навіть після того, як ми прожували всі гарячі теми. Уривки тексту та яскраві картинки можуть виникати в нашій голові через години і навіть дні після прочитання новин, відволікаючи нас від розумового процесу.

Наприклад, ви читаєте газету 15 хвилин щоранку, дивіться новини 15 хвилин під час обіду та 15 хвилин перед сном. Додайте сюди по 5 хвилин, коли ви в офісі на те, щоб повернутись до справ. Отже, ви втрачаєте половину дня на тиждень. Половина дня – і заради чого?

У планетарному масштабі це величезна втрата продуктивності.

Візьмемо для прикладу терористичну атаку в Мумбаї у 2008 році. Терористи вбили 200 осіб з метою моторошної самореклами. Припустимо, мільярд людей витратив 1 годину своєї уваги на перегляд новин у телевізорі та роздуми про трагедію. Це груба оцінка, але не число «зі стелі». В одній лише Індії живе мільярд людей. Багато індусів провели дні за телевізором, стежачи за драматичними подіями. Мільярд людей помножити на мільярд годин — це більше 100 тисяч років. Середня тривалість життя на сьогоднішній день – 66 років. Тобто приблизно 2000 життів було захоплено споживанням новин. Це набагато більше від кількості вбитих людей. До певної міри диктори новин стали мимовільними посібниками терористів.

Трагедія в Мумбаї мала хоча б якийсь вплив на світ. Порахуйте загублений час під час смерті Майкла Джексона — жодного змісту в репортажах і мільйони витраченого часу.

Інформація – це вже давно недефіцитний товар. На відміну від уваги.

Причина №9: новини знищують залежність між репутацією та досягненням

Репутація впливає те, як люди взаємодіють у суспільстві. У нашому давньому минулому, репутація людини безпосередньо залежала від її досягнень. Ви бачили як ваш одноплемінник убив тигра голими руками і розповідаєте всім про те, який він сміливий.

З появою масового виробництва новин у суспільство проникла дивна концепція слави. Слава оманлива, оскільки загалом люди стають знаменитими за вчинки, які мало впливають на наше життя. Медіа дарує славу кінозіркам та телеведучим за фактом — нізащо.

Новини знищують залежність між репутацією та досягненням. Ще гірше, що погана слава витісняє досягнення тих, чий внесок був суттєвішим.

Причина №10: новини пишуть журналісти

Хороший журналіст витрачає час на підготовку статті, перевіряє факти та намагається вникнути у суть речей. Але як і в будь-якій професії, у журналістиці досить некомпетентних та нечесних представників, які не мають часу чи здібностей до глибокого аналізу.

Ви можете не помітити різниці між бездоганним професійним звітом та зробленою поспіхом за кількість знаків статтею, написаною корисливим журналістом. Все це виглядає як новина.

За моєю оцінкою, менше 10% статей справжні. Менше 1% статей досліджують що-небудь. І лише раз на 50 років журналісти відкривають Уотергейт. Багато журналістів роблять новини поспіхом на основі інших новин, усім відомих фактів, поверхового аналізу та всього чого завгодно, знайденого в інтернеті.

Журналісти копіюють один у одного шматки тексту, не спромагаючись перевіряти і коригувати проміжні версії. Копіювання копій інших копій примножують вади та марність сюжетів. Чи варто це сміття, щоб опинитися у вашій голові?

Причина №11: факти помилкові іноді, прогнози – завжди

Іноді факти у новинах просто невірні. Зі зменшенням редакційних бюджетів у більшості видавництв факт-чекінг під загрозою зникнення.

Журнал The New Yorker відомий своїм факт-чекінгом. Кажуть, коли у статті згадується Емпайр Стейт Білдінг, хтось із відділу факт-чекінгу зобов’язаний піти та візуально переконатися, що будівля стоїть на своєму місці. Не знаю, чи це правда, але сенс зрозумілий.

Сьогодні факт-чекери — це вимираючий вид у більшості новинних компаній. Багато новин включають прогнози, але точне прогнозування в нашому складному світі неможливо. Все говорить про те, що прогнози журналістів, фінансових аналітиків, військових та технологічних експертів практично завжди є помилковими. То навіщо читати це сміття?

Чи передбачили газети Першу світову війну, Велику депресію, сексуальну революцію, розпад Радянського Союзу, появу інтернету, опір антибіотикам, падіння народжуваності в Європі, збільшення кількості депресій? Можливо ви знайдете кілька точних прогнозів у морі помилкових.

Неточні прогнози не лише марні. Вони шкідливі. Ви можете збільшити точність прогнозів, відключивши новини та кидаючи натомість гральні кістки. Або, якщо ви готові до глибокого аналізу, читайте книги та шановні журнали, щоб зрозуміти, як працюють невидимі джерела, що впливають на світ.

Причина №12: новини маніпулятивні

Еволюція подарувала нам чудовий детектор брехні при особистих зустрічах. Ми автоматично помічаємо спроби маніпулювання, звертаємо увагу на слова, жести або вираз обличчя, бачимо, що співрозмовник нервує або червоніє, помічаємо спітнілі долоні або відчуваємо запах тіла. Коли ми жили в невеликих групах, майже завжди знали бекграунд співрозмовника. Інформація завжди наводилася у супроводі додаткових метаданих.

У сучасному світі, навіть уважному читачеві, важко виявляти упереджені новини від зацікавлених осіб. Навіщо тоді, питається, нам це читати? Багато новинних сюжетів містять у собі приховану рекламу (advertising bias), несуть прихований інтерес власників медіаресурсу (corporate bias), практично всі медіа повідомляють тільки те, про що говорять всі інші і уникають повідомляти про те, що може когось образити (mainstream bias) ). PR-індустрія, яка за розмірами не поступається індустрії новин, є найкращим доказом того, що журналістами та організаціями новин можна маніпулювати. Як мінімум, впливати на них. Корпорації, політики та інші організації не витрачали б на PR такі величезні гроші, якби він не працював.

Якщо можна маніпулювати навіть журналістами, у яких має бути вроджене скептичне ставлення до організацій, то чому ви думаєте, що ви не схильні до цих хитрощів?

Візьміть для прикладу історію про медсестру Наїру (Nayirah). Наїра була п’ятнадцятирічної кувейткою, яка давала свідчення Конгресу США під час підготовки війни в Кувейті в 1991 році. Вона заявляла, що була свідком убивства малолітніх дітей іракськими солдатами. Практично всі новинні ЗМІ висвітлили цю історію. Громадськість розлютилася, і це підштовхнуло Конгрес США до початку війни. У підсумку свідчення Наїри, які представлялися всім достовірними, виявилося військовою пропагандою.

Журналісти формують загальну картину і сюжети для обговорення. Вони формують суспільний порядок денний. Зачекайте-но, а ми хочемо, щоб журналісти формували суспільний порядок денний? Мені здається, порядок денний, який формують журналісти, – це неправильна демократія.

Причина №13: новини роблять нас пасивними

Новини практично завжди присвячені сюжетам, на які ми не можемо вплинути. Це формує у читачів фаталістичні погляди.

Порівняйте це з нашим давнім минулим. Еволюція привчила нас діяти після отримання інформації. Але щоденне повторення новин, з якими ми нічого не можемо вдіяти, робить нас пасивними. Це висмоктує нашу енергію. Це капає нам на мозок доти, доки ми не почнемо бачити світ негативним, байдужим, саркастичним та фаталістичним.

Мозок під впливом масиву неоднозначної інформації, без можливості реагувати відповідає пасивністю та позицією жертви. Для цього є науковий термін — синдром набутої безпорадності (learned helplessness).

Можливо, я перебільшую, але мені здається, споживання новин щонайменше, частково впливає на поширення депресій у світі. Якщо накласти все на вісь часу, можна побачити, що початок зростання депресій майже ідеально збігається із розквітом мас-медіа. Можливо, це збіг, а можливо – постійні згадки про пожежі, повені та втрати (навіть якщо вони відбуваються десь далеко) безпосередньо впливають на зростання кількості нещасних людей.

Причина №14: новини створюють ілюзію турботи

Кетлін Норріс (незважаючи на те, що я не поділяю більшість її ідей) якось сказала: “Нам, можливо, і хочеться відчувати себе причетними, коли наш погляд ковзає від однієї новини до іншої, на екрані репортаж про зірку NBA, а внизу – котирування акцій, що біжать. Але безперервне бомбардування словами і зображеннями робить нас нездатними до турботи”.

Новини огортають нас теплим почуттям єднання з усією планетою. Ми всі громадяни світу. Ми всі пов’язані. Наша планета – це глобальне село. Ми співаємо “We Are the World” і махаємо маленькими вогниками запальничок в ідеальній гармонії з тисячами людей навкруги. Це дарує нам затишне відчуття, що світиться, яке створює ілюзію турботи, але ні до чого не веде. Ця красива картинка братства всього живого схожа на величезну химеру.

Справа в тому, що новини не роблять нас ближчими один до одного. Ми стаємо ближчими, коли взаємодіємо особисто.

Причина №15: новини вбивають креативність

Речі, про які ми всі знаємо, обмежують нашу творчість. Це одна з причин, через яку письменники, математики, композитори та підприємці створюють найбільш креативні роботи молодими. Їхні мізки насолоджуються простором і свободою, яка змушує їх вигадувати нові ідеї.

Я не знаю жодної по-справжньому творчої людини, яка була б при цьому інформаційним наркоманом, а не письменником, композитором, математиком, лікарем, науковцем, музикантом, дизайнером, архітектором чи художником. З іншого боку, я знаю чимало розумів, позбавлених креативу, які поглинають новини як наркотики.

Негативний ефект для креативності може пояснюватися ще більш простим фактором, який ми обговорювали раніше — відволіканням. Я просто не можу собі уявити, як вигадати нову ідею, постійно відволікаючись на новини?

Якщо ви шукаєте нові рішення, не читайте новини.

Що робити

Не читайте новин. Взагалі. Ідіть у повну зав’язку. Зробіть новини максимально недосяжними. Видаліть усі новини з телефону. Продайте телевізор. Скасуйте передплату на новини. Не торкайтеся газет та журналів в аеропортах та на вокзалах. Не встановлюйте сайти новин на сторінці за замовчуванням. Нехай це буде сторінка, яка ніколи не змінюється. Чим більше стабільності, тим краще. Видаліть всі новинні сайти із закладок. Всі віджети та програми з настільного комп’ютера.

Якщо вам хочеться зберегти ілюзію і не пропустити щось важливе, я рекомендую читати сторінку-резюме в журналі Economist. Але не витрачайте на це більше 5 хвилин.

Читайте журнали та книги, які пояснюють як влаштований світ – Science, Nature, The New Yorker, The Atlantic Monthly. Читайте журнали, які поєднують точки і не бояться пояснювати складність нашого світу або просто розважають нас. Світ складний, з цим нічого не вдієш. Тому, вам потрібно читати довгі статті та книги, які відображають у собі цю складність.

Спробуйте читати по книжці на тиждень. Краще дві чи три. Добре, якщо це буде історія, біологія, психологія. Читаючи, ви розумітимете як влаштований світ. Краще глибше, ніж ширше. Вибирайте матеріал, який справді вам цікавий. Насолоджуйтесь читанням. Перший тиждень буде найважчим. Рішення не перевіряти новини потребує дисципліни. Ви боретеся з механізмами, вбудованими у ваш мозок.

На початку ви почуватиметеся не у своїй тарілці, можливо навіть соціально ізольованими. Щодня у вас буде спокуса перейти на сайт новин. Не робіть цього. Ви у зав’язці. Проживіть 30 днів без новин. Через місяць ставлення до новин буде легшим.

Ви помітите, що у вас стало більше вільного часу, більше концентрації та більше розуміння світу. Через деякий час ви зрозумієте, що навіть попри ваше новинне самітництво, ви не пропустили і не пропустите жодного важливого факту. Якщо якась інформація є дійсно важливою для вашої професії, вашої компанії, сім’ї чи спільноти, ви почуєте її. Від друзів, від тещі — від будь-кого, з ким ви спілкуєтеся. Під час зустрічі з друзями запитуйте, що важливого відбувається у світі. Це чудовий спосіб розпочати розмову. Хоча найчастіше ви чутимете у відповідь, що нічого важливого не відбувається.

Ви боїтеся стати відлюдником через своє вненовісне існування? Ну, ви, напевно, не знатимете про те, що Ліндсі Лохан потрапила до в’язниці, але зате матимете більш інтелектуальні факти, щоб поділитися з друзями. Ви можете розповісти про культурне значення їжі, яку ви їсте, або про відкриття екзо планет. Люди це оцінять.

Гарні новини

Суспільству потрібні журналісти. Але дещо інші.

Дослідницька журналістика важлива для будь-якого суспільства. Нам потрібно більше хардкор-журналістів, які розкопують значущі історії. Нам потрібні звіти, які контролюють наше суспільство і відкривають правду. Найкращий приклад – Вотергейт. Але важливі розслідування необов’язково мають приходити у вигляді новин. Часто терміновість не так важлива.

Довгі статті в журналах і книги – це чудовий майданчик для дискусій і журналістики розслідувань. І оскільки ви відмовилися від читання новин, у вас тепер буде час усе це прочитати.