Якби всіма державами керували жінки, то у світі не було б воєн. Було б просто багато країн, які одна з одною не розмовляють.
(Відомий жарт)
Війни завжди були і залишаються інструментом бандитів, які сидять при владі, підвищити збір данини. Цього можна досягти за рахунок приєднання земель, ресурсів, платників податків. У різні часи були різні джерела збагачення бандитів і, відповідно, різні цілі відбирання потрібного у таких же бандитів. Недарма реакція західних лідерів на анексію Путіном Криму була здивована. Людина оперує середньовічними цінностями “землі”, коли світ уже давно оперує навіть не ресурсами, а людьми. Німеччина, як яскравий приклад (історично так склалося) агресивно налаштованої держави, вже давно живе у 21 столітті і, поки одні влаштовують на Близькому Сході бійки за ресурси, відбирає звідти ж людей, які, як зараз кажуть, “нова нафта”. При цьому, активно користується “правом першої ночі”, приймаючи до себе, здебільшого, найкращих.
Table of Contents
Еволюція воєн
Найгіршим проявом війни завжди були світові війни. Війни, які починалися без приводу і причини, вступ країн до яких диктувався не союзницькими зобов’язаннями, а бажанням участі в розподілі післявоєнного пирога. Щоб почати війну, потрібен був тільки привід.
Світові війни, на відміну від “звичайних” воєн, завжди мали тотальний характер. Це були не битви дружин, армій і флотів. Це були битви економіки, битви на виснаження.
Після Другої світової війни було винайдено “Холодну” війну. Війна, в якій замість війни використовувалася лише загроза її. Але, це була світова війна. Як за кількістю учасників, так і за тотальністю.
Люди, істоти, які здатні, на відміну від слонів, шимпанзе або дельфінів, оперувати уявою, рано чи пізно змінюють рівні абстракції в речах, якими вони оперують. Натуральний обмін був заміщений дзвінкою монетою, монета – обіцянкою її дати (банкнотою), банкнота – записом на рахунку. Бійка заміщується погрозами, а погрози заміщуються пасивною агресією.
Економіка як організм
Людське тіло – складна система і незадовільне функціонування одного з органів призводить до каскадних ефектів, відмов інших органів, що призводить до смерті.
У медицині є такий термін: Синдром поліорганної недостатності (СПОН, ПОН) – важка неспецифічна стрес-реакція організму, сукупність недостатності кількох функціональних систем, що розвивається як термінальна стадія більшості гострих захворювань і травм.
Головним методом порятунку життя в таких випадках є зменшення попиту іншими органами на функції хворого органа. Аж до введення пацієнта в штучну кому. Якщо людині в горах не вистачає повітря, то їй треба менше рухатися. Якщо в людини, яка перебуває в стані кисневого голодування, підвищиться температура, то вона помре. Підвищення температури на один градус призводить до збільшення потреби в кисні вдвічі. А кисню-то немає. Якщо лягти – настане набряк легенів, якщо стояти – втратиш свідомість і ляжеш. Якщо боротися з набряком легенів, то однаково відмовлять від кисневого голодування інші органи. До речі, цей самий ефект спостерігається і за важких випадків коронавірусної інфекції. Спочатку вірус, оселившись у легенях, погіршує постачання організму киснем, а потім, коли розвивається імунна реакція, підвищується температура і, відповідно, потреба в кисні й організм відмовляє. З огляду на те, що пацієнт перебуває в лежачому положенні, перше, що на нього чекає – набряк легенів.
У сучасному, взаємопов’язаному і пронизаному численними торговельними зв’язками світі, якщо раптом якась велика світова економіка скоротить постачання своєї продукції іншим країнам, то єдина правильна реакція інших країн буде “замри”. Якщо не зменшити оберти, то обов’язково спровокуєш каскадні ефекти з відмовами. Економіка кожної країни – тонкий врівноважений механізм. Якщо раптом до неї перестануть надходити в достатній кількості, скажімо, напівпровідники, то спершу збанкрутують підприємства, які їх використовують у своїй продукції, потім ті, які залежали від перших, потім… … потім на вулиці опиняться баристи й арт-директори. Хвороба також зачепить фінансовий сектор. Неповоротні кредити призведуть до банкрутств банків. Масова відмова від іпотек та оренди обвалить ринок нерухомості. Рухнуть фондові ринки. Безробіття буде таким, що простіше буде враховувати тих, хто хоч якось працює. А держава як перестане отримувати податки, так і буде змушена витрачати гроші на силове придушення бунтів і боротьбу з вибухом злочинності. Кілька років такого стану виховає нових бандитів, розквітне мафія, яка дістанеться вершин влади і змістить наявних бандитів, які на цей час збанкрутували, якщо, звісно, їх не змістить хтось ззовні.
Якщо ж завмерти, то дещо можна врятувати. Пережити хворобу, перетерпіти, не обрушити ланцюжка поставок, оскільки не буде попиту на поставки. Не збанкрутувати банки, не вигнати людей на вулицю.
Війна наступного рівня абстракції
Те, що ми спостерігаємо з початку 2020 року є ні що інше, як нова світова війна. Тотальна війна економік. Тільки війна нового типу – пасивна агресія, бойкот, локаут – назвати можна як завгодно. Не має значення хто її оголосив. Не має значення привід. Не має значення хто кому союзник. Має значення те, хто зможе довше протриматися. Звичайно, багаті й розвинені економіки протримаються більше. Так, так само як і в інших світових війнах з жертвами і втратами. Але, в результаті війни світ буде заново поділений між стаціонарними бандитами, які вижили.
Цікаво, що перша реакція світових лідерів на події 2020 року була наївна і прямолінійна, вони прямо заявляли, що це – війна. Потім замовкли. Бо зрозуміли, що таки так – війна. Цікаво, що під час криз фондові ринки падають, а зараз зростають. Так, було початкове падіння індексів – панічна реакція. Але, коли ті, хто при владі і при грошах, розібралися що до чого, ринки знову почали зростати. Як на війні і в очікуванні військових витрат від держави і в очікуванні участі в розподілі післявоєнного пирога.
Тут навряд чи варто залучати конспірологію. Після того, як товарообіг із Китаєм зменшився на 15-17%, найрозумніша реакція інших країн була саме такою, як описано в статті – завмерти. Зменшити попит, щоб уникнути каскадної відмови або СПОН. При цьому, реакція “завмри” також несе каскадний характер. Якщо завмирає, скажімо, і Італія та Китай, то завмерти варто Німеччині та Франції. Якщо завмирає Європа, то завмерти варто Америці тощо. Так, є країни, які не беруть участі в грі. І в кожної з них свої причини або можливості не брати участь.
З огляду на те, що як і тест-системи на антитіла до коронавірусу настільки погані, що дають позитивний результат практично завжди (і ніхто не дізнається, що вони брешуть, бо здебільшого, тестують тих, у кого вже є симптоми), так і тест-системи на сам вірус точно так само погані, що дають негативний результат у половині випадків за підтвердженої симптоматики, то вірити лікарям і статистиці не можна. З огляду на те, що ми живемо у вік хайпу, вірити ЗМІ та Інтернету не можна. З огляду на те, що політики – опортуністи, яким важливо зберегти голоси на виборах, вірити їм теж не можна. Взагалі не важливо реальна загроза вірусу чи ні. Важливо те, що відбувається за фактом. А за фактом ми зараз на війні. І як у минулих світових війнах, переможе не той, у кого більша армія, а той, чия економіка сильніша.