Навіть якщо ми зможемо організувати гарантовано неупереджений підрахунок голосів, що досягається повною самостійністю ЦВК – читай створення окремої “електоральної” гілки влади в країні зі своєю системою фінансування і впровадження в практику всілякої електроніки з криптографією, то ми однаково не дамо відповіді на інші, не менш цікаві, запитання:
- Чи можна довіряти одній особі повноваження з управління 46-мільйонною країною?
- Чи здатні “демократичні вибори” взагалі привести до задовільного результату?
- Чи правильно рахувати голоси “двійково”, а не “ранкінгово”?
- Чи потрібен узагалі “верховний лідер”, який обирається “загальним голосуванням”, якщо сфера інтересів кожного громадянина обмежена громадою, в якій він живе?
- Чи правильно, що участь у виборах – добровільна?
- Чи правильно, що немає порога явки?
- Чи правильно, що відсутній поріг, за якого кількість голосів “проти всіх” означає автоматично нові вибори з гарантовано іншими кандидатами?
- Чи правильна ідея “одна людина – один голос”, якщо, по суті, йдеться про обрання “президента корпорації” її акціонерами = платниками податків?
- Чи правильним є те, що “лідера” обирають на термін практично безвідклично і, можливо, хороша система “Транай”?
- Чи правильно, що пілот літака, який відповідає за 100 пасажирів, постійно складає іспити, тести, зокрема медичні, а політиком, який відповідає за 46 мільйонів, може бути “any yahoo”, який геть не знає, як влаштовано державні фінанси, наприклад, не враховуючи необхідних знань в інших сферах?
- Чи правильно те, що влада монополізує своє право на інформацію і не дає кожному права ритися в її документах, але сама собі таке право щодо громадян вона застовпила різними законами?
- Чи правильна ідея голосування, а не, наприклад, довгого процесу досягнення консенсусу?
- Чи правильно….