Досвідчені домогосподарки знають, що похід до супермаркету обертається набагато меншим ударом по гаманцю, якщо перед цим скласти список покупок і сфокусуватися тільки на ньому.
Якщо ж раптом захочеться купити ще щось, то це “щось” вноситься в наступний список покупок, а рішення про покупку ухвалюють перед наступним походом до магазину.
Насправді це питання усвідомленості. Стан усвідомленості вимагає витрати ресурсів свідомості. тут пряма аналогія з м’язом – втомиш його – перестане працювати. Також усвідомленість вимикається у людей у стані стресу, під дією поганих новин, у стані сп’яніння. Ми не можемо весь час бути усвідомленими. Просто витративши усвідомленість на “не купити чіпси” ми потрапляємо в пастку під назвою мм…. “копчена мойва”. Бути постійно усвідомленим виснажливо для мозку і найкраще, що можна зробити, це уникати використання усвідомленості, просто не приводячи себе в ситуації, де вона може знадобитися. Йдемо за покупками? Добре, але на ситий шлунок і зі списком покупок.
Ми не можемо постійно ігнорувати вкидання брехні. Не пропагандист, так борець із брехнею донесе до нас чергове вкидання. Ми всі схильні до постійної атаки і варто “позіхнути” і ти вже в чіпких і липких лапках іншої реальності. Затишнішій, що вимагає менше боротьби і явно серед “своїх”. Що допоможе тобі перейти на “темний бік сили”? Усе, що стомлює твою усвідомленість. Що гірше твоє життя, то більше в тебе в голові буде вати. Що більше навколо тебе типу інформації, яка потребує, нібито, аналізу, то більше просочиться й осяде у твій мозок, і так далі.
Ми, борючись із хвилею пропаганди з одного боку, відкриваємо свою свідомість для пропаганди з іншого. І, о диво, з якогось переляку маршем ідемо голосувати на виборах за сумнівного виродка, який уперше в історії походить за один тур, типу тільки тому, що нам потрібно об’єднатися, ага, всі як один.
Експеримент із пожежним гідрантом був уперше поставлений у шістдесяті й відтоді проводився ще не один раз. Покажемо двом групам людей розмите зображення пожежного гідранта. Воно має бути настільки розмитим, щоб неможливо було впізнати предмет.
Для однієї групи людей будемо збільшувати роздільну здатність повільно, у десять прийомів. Для іншої – швидше, у п’ять прийомів. Зупинимося в той момент, коли в обох груп буде перед очима картинка однакової чіткості, і запитаємо, що ж вони бачать. Та група, яка бачила менше проміжних кроків, швидше впізнає на картинці гідрант.
Мораль? Що більше інформації ви даєте людині, то більше гіпотез виникатиме в неї в процесі і то гіршим виявиться результат. Людині трапляється більше випадкового сміття, і вона починає плутати його з інформацією.
(Нассим Талеб)
Для того, щоб не спокушати себе, не експлуатувати свою усвідомленість, нам потрібно просто дотримуватися простих санітарних правил під час “купівлі” інформації. Адже, споживаючи інформацію, ми платимо за це своїм часом, своєю увагою і нейронами свого мозку.
Що варто робити?
А. Моментально закривайте ті новини, статті, відео, де разом з інформацією подаються емоції або інформація супроводжується емоційно забарвленими термінами. Спробуйте перевірити, чи покликаний текст викликати у вас емоції, чи буде він так само читатися, якщо, скажімо, замінити слово “Україна” на “Мексика”? Чи захочеться вам робити перепост після цього? Ігноруйте будь-які матеріали, де автор спілкується з читачем запитаннями, де автор підштовхує читача до висновків.
Б. Не ведіться на будь-які публікації зі словами “анонімне джерело” або зі словами-заплатками в тексті, які маскують його упередженість або вигаданість. Завжди, читаючи, запитуйте себе, а чи не може це бути вигадкою або одиничним, не системним фактом чи не фактом, а домислом?
В. Не варті вашої уваги будь-які публікації з умовним нахилом “якби…” або публікації, в яких розмова йде про майбутнє або інтерпретується минуле. Хочете усвідомленої інтерпретації минулого – до бібліотеки. А все, що ми читаємо неусвідомлено, все що ми читаємо не тому, що ми хотіли це прочитати до того, як сіли за комп’ютер – сміття. Згадайте, за останні роки, чи багато матеріалу з прочитаного вами в інтернеті, який ось попався під руку, запам’яталося вам? Ні? Значить ви даремно витрачали час, читаючи його?
Г. Варто геть ігнорувати матеріали, в яких розповідається, що хтось щось сказав або написав. Якщо вам цікаво хто і що сказав або написав – знайдіть і самі послухайте або почитайте мовою оригіналу і від початку до кінця, разом із контекстом. Якщо вам намагаються переказати, хто що говорив, то в це вже додають інтерпретацію сказаного, виривають із контексту. Ми всі нібито знаємо, що Ахмедінеджад погрожував стерти Ізраїль з лиця землі. Так от, мало того, що вирвано з контексту, так і перефарбовано емоційно. Новини-вкидання з інтерпретацією сказаного дуже зручні для оператора пропаганди тому, що вони а) легко поглинаються “некритичною” аудиторією і б) викликають бурління з перепостами і спростуваннями у “критичної”. Ложечки знайдуться, а ось осад…
Д. Так само варто ігнорувати всі матеріали (і перепости), які оперують новими мемами, словами, смислове й емоційне навантаження яких сформувалося зовсім недавно. Слова “хунта”, “бендерівець”, або “рашист”, “ватник”, “кіборг” – тому приклади. Якщо ви згадаєте або витратите час на викопування, то знайдете, що слово “кіборг” стало мемом після… тадам… пафосного, але брехливого вкидання – статті про “наших героїв” (ще приклад емоційного словосполучення), яку було приємно читати і яку потім спростували, але ми це забули, тому що це – неприємно.
Хай прибуде з вами Сила!