Анархізм: Кожен бере собі сільничку і солить скільки хоче.
Демократія: Усі голосують за правильну кількість солі і солять однаково огидно для всіх.
Європейський консенсус: Усі довго домовляються про те, кому скільки солі потрібно. За цей час їжа вкривається цвіллю.
Американська демократія: Усі обирають між лимонною кислотою і цукром. Пара людей передає один одному сільничку під столом.
Українська демократія: Кожен по черзі вихоплює в іншого сільничку і солить, поки її не відібрали. Надлишки солі намагається продати.
Російська демократія: Сіль – вигадка. Ви вибираєте перець.
Білоруська демократія: На перечниці написано “сіль”.
Турецька демократія: Кожен може легко отримати свою сіль. Треба просто шепнути сусідові за столом, який знає іншого сусіда, який десь бачив, як хтось востаннє брав собі сільничку.
Британська демократія: На референумі довго з’ясовують, у якого офіціанта попросити сіль. Офіціанти терпляче чекають і дивляться на годинник.
Швейцарська демократія: Взяти на зберігання сіль у сусідніх столиків. На референдумі вирішувати питання про форму сільнички.
Соціалізм: Дехто вирішує, скільки потрібно солі кожному.
Радянський соціалізм: Сіль вибирає вас.
Європейський соціалізм: Виділяється група, яка рахує, скільки в кого крупинок солі і кому від кого треба крупинки пересипати назад. Ті, хто рахує, постійно облизують пальці.
Націонал-соціалізм: Джерело походження солі ретельно перевіряється. Неправильну сіль закопують у дворі.
Фашизм: В ім’я солі складають гімни, проводять паради, оголошують війну сусіднім столикам за споконвічно свої сільнички. Своя сіль оголошується священною і нікому не видається.
Комунізм: Солі немає. Але вся сіль ділиться порівну.
Диктатура пролетаріату: Сіль відбирають у всіх і обмінюють її на стару каструлю.
Камбоджа: Солі, теоретично, може всім не вистачити. Тому половина тих, хто сидить за столом, знищується. Решті сіль все одно не дають.
Китайський “Великий стрибок”. Сіль намагаються добути з сечі, не виходячи з-за столика.
Тоталітаризм: Одна людина забирає всю сіль собі.
Арабський тоталітаризм. Той, хто забрав сіль, видає трохи солі своїм друзям і родичам.
Греція: Треба позичити сіль у сусіднього столика і залишити сільничку собі. Назад сіль повертають усі солідарно.
Центральна Америка: Сіль викладають на стіл доріжками. Після перестрілки той, хто вижив, винюхує сіль.
Сицилія: Ти просиш у мене сіль, але робиш це без поваги….
Монархія: Сіль є в однієї людини. Йому передав її батько.
Ватикан: Сіль цій людині передав бог.
Ізраїль: Бог видав сіль тільки нам, але в нас її немає. І не приходьте більше.
Палестина: Євреї забрали нашу сіль!
Арабська монархія: Зацініть нашу сільничку!
Воєнний стан: Сіль за картками.
Африканська диктатура: Сіллю користується будь-хто, хто може дотягнутися до сільнички. Решті відрубали руки.
Африканська демократія: Солі немає. Її знову і знову передають із сусіднього столика, але вона кудись дівається. Одному з тих, хто сидить за столом, з незрозумілих причин, постійно хочеться пити.