Наша точка зору на перебіг часу часто заважає нам зрозуміти, що причинно-наслідкові зв’язки – всього лише ілюзія сприйняття. Що багато речей легко піддаються розумінню, якщо ми раптом уявимо, що причина – в майбутньому, а в сьогоденні – наслідки.
Ось, наприклад. Майкл Джексон. Маючи готового Майкла Джексона, можна дуже добре простежити ланцюжок пов’язаних подій, аж до його дитинства в багатодітній музичній негритянській сім’ї. Власне, Майкл Джексон однозначно визначає своє минуле.
Водночас факт того, що ти народився негром у музичній родині, аж ніяк не може бути гарантією того, що ти будеш поп-зіркою.
Або, скажімо, візьмемо льотчика. Це явно був хлопчик, який з дитинства мріяв про небо. Не про верстати, не про шахти і не про реактори. Тобто “льотчик” – причина, а його дитинство – наслідок. Адже, у зворотний бік – не достатньо бути хлопчиком, який мріє про небо, щоб стати льотчиком.