Буває, що в піонерський табір потрапляють альтернативно обдаровані діти. Якщо дитина не соціально небезпечна і здатна себе обслужити, то батьків за відправлення таких дітей у табір потрібно тільки хвалити. Без цього, такі діти ніколи не соціалізуються. Однак, діти – істоти жорстокі і якщо їм у загін потрапляє дурник, то дуже велика ймовірність цькування.
Одного разу до мене в загін потрапив хлопчик, теж Рома. Мені вдалося вибудувати поведінку інших дітей так, щоб вони відчували свою відповідальність за товариша і не давали його в образу. Благо, Рома не какав і був осудним настільки, наскільки осудна звичайна трирічна дитина. Він так само щиро і наївно дивився на світ у свої 12 років. Так само очікував тільки доброго, так само гірко плакав, якщо в нього відібрати іграшку.
Я, зі свого боку, навчив Рому відповідати на запитання “Ким ти хочеш бути?” – “Космонавтом”, перетворивши Рому на живу цитату з анекдоту. Не можна сказати, що я таким чином знущався з Роми. Такої ж фрази я навчив колись свою трирічну двоюрідну сестру, а через багато років і свою старшу доньку. Пора вже молодшу вчити 🙂 І я завжди, коли представляв Рому то колегам вожатим, то ще комусь, одразу ж запитував у нього: “А ким ти хочеш бути?” І Рома, з посмішкою на обличчі і дебільною інтонацією відповідав “Ка-сма-нав-том”.
Батьки Роми були якимось чином знайомі з керівництвом табору і, знайшовши в мені захист для свого сина, якого в усіх інших випадках труїли, влаштовували Рому до мене в загін, незважаючи на те, що часто Рома не потрапляв у ту вікову групу, яку я вів. Але одного разу Рома в табір уже приїхав, а я – ще ні, і Рому визначили в загін до двох панянок-практиканток. Я, приїхавши, панночкам про Рому розповів, пояснив, як налаштувати решту дітей і, заодно, показав жарт про космонавта. Ромі він теж дуже подобався, до речі.
І ось одного разу ті дівиці-вожаті прибігають до мене, витріщивши очі, і кажуть: “Ромо, допоможи! Там твій Рома заліз на сосну і не може злізти!”. Я їм відповідаю:- Чому він – мій? – Але тут усі знають, що він – твій. До того ж, ти зможеш його зняти! Я не зрозумів глибини жіночої логіки, але пішов. Уже здалеку я зрозумів усю складність проблеми. На дуже високій сосні, незрозуміло як туди вилізши, сидів Рома і посміхався. Він завжди посміхався. Я підійшов під дерево і запитав:- Роме, а як ти туди забрався?
- А я вже космонавт! – Радісно відповів мені Рома, дивлячись на мене з висоти пташиного польоту.