Умп уже годину дивився на великий панорамний дисплей з видом на Перший проект. Зараз на планеті була ніч, але заграва місцевої зірки вже послала свої перші сліпучі промені з кромки темного диска. До посадки на єдиний природний супутник Першого залишалося зовсім небагато, і Умп сприйняв з полегшенням подорожнього, який розгледів по ходу руху поїзда вокзал, велику чорну тінь, що затулила вид на зорю. Супутник перебуває весь час одним боком до Першого і тому кращого місця для бази спостереження, ніж далекий від планети бік, придумати не можна було.
Так воно і планувалося з самого початку. Щоб Перший проект розвивався в найбільш передбачуваному руслі, йому належав у компаньйони масивний супутник. Така собі вселенська противага-балансир, що захищає планету від можливих орбітальних збурень.
Морські припливи, які забезпечував супутник, Першому проєкту також стали в нагоді. Завдяки їм життя вийшло на поверхню планети на добрий мільярд років раніше. Умп завжди дивувався таланту інженерів, які створили Перший проект. Вони навіть швидкість обертання планети навколо зірки підібрали так, щоб довжина року збігалася зі стандартною.
Після Першого проєкту були й інші, проте Перший був настільки вдалим, що через деякий час концепцію його будівництва було взято за основу. Найголовніше, що вдалося реалізувати в Першому проєкті – його “автоматичну” безпеку. Структура, на якій було побудовано життя, була надто тендітною, щоб вижити в умовах космосу й жорсткого випромінювання, вона не відновлювала функціонування після гіпер-стрибка, вона не терпіла серйозних коливань довкілля і не давала змоги б живим істотам спілкуватися одна з одною. Навіть приймати електромагнітні хвилі це життя фундаментально могло б лише в дуже вузькому діапазоні, близькому до теплового. Решта спектра була для нього закрита. Тож навіть думки про будь-який широкосмуговий зв’язок, а тим паче з кодовим поділом сигналу, не могло бути.
Команда, що прибуває на Перший проект, уже була в патовому становищі. Якщо наявність розуму, детектуваного роботами, буде підтверджено, то використовувати супутник Першого проєкту як “останній інструмент”, тобто стерилізатор, буде вже незаконно. А якщо розуму все ж немає, то і знищувати нічого. Але, лобі проти і-життя вже має на руках козир. Навіть якщо інформація від роботів помилкова, голоси все одно можуть повернутися в бік сільськогосподарської партії. А перемога сільськогосподарської партії на чергових виборах поставить хрест на всіх розробках у галузі і-життя. Адже всі проєкти і-життя насамперед спрямовані на безпечне для Центру вироблення їжі. Цього не може собі дозволити сільськогосподарське лобі, яке вже й так домоглося того, що і-життя ближче двох гіперпижків від Центру розвивати заборонено, а громадськість так залякана самим терміном “і-життя”, що тепер на кожному пакуванні їжі красується напис “не містить ІЖФ” – штучних життєформ. А якщо виявиться, що на столах споживачів можуть бути консерви з розумних форм життя, то це – повний провал проекту за всіма пунктами.
Від думок про глобальну політику і його роль у ній Умпа відірвав Зеф. Він повідомив, що корабель пришвартувався і шлюз готовий до переходу на станцію. Умп тут же подивився на те, що бачив Зеф, сподіваючись побачити сам шлюз, однак Зеф у цей час розглядав застібки на своєму комбінезоні. Усі навколо одразу заголосили. Частина інформації йшла загальнокорабельним кодом, частину голосів Умп чув тому, що передав один зі своїх ключів колегам і вони зверталися безпосередньо до нього, просячи вказівок або звітуючи про свої дії. Картинки колег Умп не дивився, бо сам був зайнятий збором своїх речей.
Минув тиждень роботи на станції. Дані з розвідників, уже ведених операторами, показали, що на Першому проєкті життя увійшло в розумну фазу. Залишилося зрозуміти, як саме це стало можливим, оскільки ті самі розвідники показали, що системи передавання електромагнітних хвиль в жодної з життєформ, що розвинулися й еволюціонували, як і передбачала модель, не розвинені. Системи приймання електромагнітних хвиль існували, однак, знову-таки в передбачених обмеженнях. Спілкуватися вони не могли. Але, факт залишався фактом – вони спілкувалися, хоча навіть не бачили як слід одне одного і не чули взагалі.
Ця загадка так би й була нерозгаданою, якби Мау, оператор одного з роботів, не впустив його недалеко від поселення розумних життєформ. Аварія вийшла красивою з ефектним вибухом і утворенням воронки на місці падіння. Робот був для життєформи невидимим – він не випромінював, не поглинав і не відбивав елетромагнітні хвилі у вузькому діапазоні їхньої чутливості, однак представники життєформи чітко продемонтрували реакцію на падіння робота. Деякі навіть пішли до місця аварії і стали заглядати в утворену воронку і демонструвати своєю поведінкою, що вони відчувають протікання бурхливої хімічної реакції окислення, що йде на найближчих до залишків робота рослинах. Мало того, що вони бачили і відчували, вони змогли якось привернути увагу одноплемінників, і ті теж, покидавши інструменти, побігли до воронки. Виходить, вони щось бачили, чули і могли спілкуватися, але як – не було зрозуміло.
Не було зрозуміло до обіду, коли той самий Мау попросив Зефа, який чергував того дня на камбузі, стукнути по столу ложкою ще раз. Після цього Мау передав усім код своїх дотикових каналів і ще раз попросив Зефа стукнути ложкою по столу. Усі відчули руками Мау вібрацію, що йшла від удару ложкою об стіл. Думки Мау були відкриті і всі зрозуміли, що він думав. Це було очевидно! Вони вміють чути коливання речовини – хвилі, які проходять у речовині.
Ще тиждень роботи приніс вражаючі результати. Так, форма комунікації була примітивна, вона використовувала амплітудно-частотну модуляцію коливань речовини – газів, рідин, твердих тіл і застосовувалася для передавання аналогових сигналів, абсолютно незахищених від перешкод. Передача була неможлива в космосі. Вона не передбачала жодних способів кодування. Якщо хтось відправляв інформацію, то її отримували всі інші – незалежно від їхнього бажання. Якщо двоє перемовлялися – всі могли їх чути. Лише відстань між тими, хто спілкувався, була перешкодою до глобального шуму, який оточував би кожного індивіда. До того вже, віддалені одне від одного поселення не були здатні спілкуватися одне з одним – їхні системи сигналів хоч і були схожі, але не були достатньо корельовані. За допомогою такої сигналізації взагалі неможливо передати зображення чи інформацію від інших органів чуття. Така сигналізація заважала передачі образів і, єдиним способом домовлятися ставало використання абстрактних покажчиків, окремих для кожного предмета і стандартизованих для всієї громади. Це – комунікаційне пекло. Але, місцева розумна життєформа так не вважала і на всю розвивалася.
- Виходить, сказав Пет, колега Мау – також оператор роботів, що ці особини сприйнятливі до будь-якого сигналу, який буде їм передано?
- Виходить, так, – відповів Мау. Умп подумав і тут же сказав на відкритому каналі: “Треба придумати, як це перевірити”.
Наступного дня, Мау і Пет покликали Умпа показати йому щось дуже цікаве. Ділитися картинками і відчуттями вони відмовилися, сказавши, що пропаде ефект демонстрації.
Виявилося, що вночі, згодувавши комп’ютерам усе, що вони знали про місцеву цивілізацію і дозволивши комп’ютерам зібрати ще інформацію за допомогою роботів, якщо це буде потрібно, вони роздобули в розпорядження інтерфейс, за допомогою якого вони могли транслювати свої сигнали в сигнали місцевих розумних. Якби не локальні темпоральні прискорювачі, що допомагають інженерам спостерігати за Першим проектом, як би в режимі “прискореної зйомки”, то виходило б дуже довго. Швидкість передачі інформації у місцевих була в тисячі разів повільнішою, ніж звикли інженери, спілкуючись один з одним. Обраний місцевою життєфоромою спосіб обміну інформацією фізично не міг забезпечити високих швидкостей і завадостійкості. До того ж передача вимагала якогось матеріального середовища.
Для передачі інформації Мау і Пет вдалися до дуже оригінального способу. Вони навчилися за допомогою спрямованого променя спеціально підібраної частоти створювати в атмосфері планети сферичну хмару плазми, яка могла вібрувати під час модуляції променя, який несе інформацію, і, відповідно, передавати інформацію для місцевих жителів. Недоліком було те, що ця хмара сильно випромінювала в діапазоні електромагнітних хвиль, який сприймали місцеві жителі, однак, мабуть, місцевих це не сильно турбувало.
Ефект був вражаючий. Місцеві розумні підкорялися буквально кожній думці, яку транслювали Мау і Пет. Виходило, що Мау і Пет знайшли надзвичайно простий і абсолютно безглуздий спосіб зламу системи комунікації місцевих. Це здавалося фантастичним і неможливим для них, які звикли, що вони не передадуть і не приймуть нічого, якщо не домовляться один з одним про спільний код. Трансляція команд ззовні, без дозволу одержувача, взагалі здавалася досі неможливою та не уявляється. Однак, феномен, який спостерігав Умп разом із робототехніками, був у наявності.
Ось, наприклад, – продовжував демонстрацію Мау, – візьмемо ось цього індивіда і накажемо йому щось, що суперечить його біологічній суті. Наприклад, – і Мау вже передавав інформацію на плазмову кулю,
Убий свого сина!
Умп побачив, як місцевий, подивився на плазмову кулю, що висить високо в нього над головою, прийняв команду і пішов… Так! Пішов убивати свого сина. Інженери мовчки спостерігали, як місцевий узяв ніж, підійшов до сина, відвів його на гору, замахнувся і… Умп не витримав і передав:
Не треба, я вже знаю, що ти слухаєшся. Нехай син живе. Це була просто перевірка.
Розвинена цифілізація і-життя – це зовсім не те, чого хотілося отримати, як результат суто харчового проєкту. На Другому проєкті і далі інженери встигнуть придумати “латочку”, що виключає розум тепер уже напевно. Умп уже встиг припустити, як можливість, механізми біологічного обмеження зростання обсягу мозку.
Деякий час Мау мовчав. Умп запитав його, чому він закрився. Мау сказав, що у нього є думка, він її зараз додумає і відкриє іншим. Через секунду Мау розкрився. Він показав усім красиві джунглі Центру, він показав ланцюжок образів, що повертають присутніх в історію їхньої рідної планети. Колись їхня планета була на межі екологічної катастрофи, і всі заходи зі збереження довкілля віталися громадськістю. Великих результатів, по-перше, домоглися в боротьбі з лісовими пожежами. Вони взагалі припинилися і ліси стали розростатися все більше і більше. Поки не настав період, коли лісові пожежі раптом несподівано знищили за якихось 10 років три чверті всіх лісів.
Це виявилося повною несподіванкою для природоохоронних організацій і для громадськості загалом. Почали дивитися на причини процесу і виявилося, що боротьба з лісовими пожежами призвела до накопичення хмизу і сухостою в лісах. Ліси, фактично, самі накопичували в собі паливо для майбутньої мега-пожежі. Якщо раніше, коли з пожежами не боролися, дрібні пожежі знищували сухостій і вогонь не встигав перекинутися на живі стовбури, то зараз, під кожним деревом лежав цілий стіс, готовий спалахнути в будь-який момент.
Усвідомивши це, лісники одразу перестали активно боротися з пожежами, а навпаки ввели практику контрольованих підпалів. Ліси знову ожили.
- Ну і, – передав Зеф і слідом за ним усі інші.
- А те, – відповів Мау, – що зараз ми бачимо, як місцеві розумні, позбувшись місцевих хижаків, часом влаштовують різанину один одному.
- Ну, це ненадовго, – заперечив Зеф, – природний відбір швидко відправить на смітник історії громади, схильні до вбивств.
- Може й не відправить, сказав Мау, якщо вони не вбиватимуть. Однак потім, після якоїсь випадкової провокації, вони вб’ють одне одного всі до єдиного. Буде теж саме, як із лісами Центру.
- І що ти збираєшся робити, – запитав Зеф, однак Пет, зрозумівши до кінця ідею Мау, в цей час уже, не виходячи з-за столу, керував кількома роботами на планеті. Умп уже знав, що робить Пет – він спрямовував роботів до найвпливовіших лідерів місцевих племен. Поки Пет знаходив найбільш підходящі цілі, Умп формулював завдання для комп’ютера-екстраполятора.
- Ти хочеш посіяти розбрат, – запитав Мау?
- Це примітно, заперечив Умп, хоча також не завадить і додав умов в екстраполятор…
- І це теж, сказав Пет і додав – А тепер, дивіться:
Робот увійшов у контакт із якимось місцевим авторитетом, ініціалізував плазмовий вібро-випромінювач і став транслювати, підказані екстраполятором накази Пета: “Не вбивай”, “Не кради”, “Не…”…. Формально Верховній Асамблеї, якщо вони і заглянуть у бортові журнали станції стеження, причепитися буде ні до чого.
До наступного прильоту інспекторів планета Першого проекту на навігаційних картах отримала позначку “Не містить ІЖФ”. Умп доповідав на Верховній Асамблеї про гарне спрацювання нібито вбудованих “автоматичних обмежувачів” розвитку розуму в і-життя. Сільськогосподарська партія стрімко втрачала електорат.