У нього жила ручна ворона. Жила довго і вони любили один одного. Вона не жила в клітці, могла летіти на всі 4 сторони, але завжди поверталася додому.
Часто вона приносила в дім щось блискуче. Монетку, скельце, шматочок фольги… Він вирішив навчити ворону приносити тільки цінні речі і стимулював її до цього особливим частуванням.
Ворона навчилася і тепер носила всілякий металобрухт, бо якщо обгортку від цукерки вона могла відрізнити від монети, то монетку від пляшкової кришки – ні.
А у ворон дуже розвинений інстинкт наслідування. І ось одного разу до нього в будинок влетіло дві ворони, кожна з яких тримала в дзьобі по цвяху.
Він здивувався, але пригостив ворон сиром. Минуло кілька років. На подвір’ї його будинку постійно тепер живе зграя ворон, а він заробляє на життя утилізацією вторкольормету і чорного металобрухту. За тиждень набирається кілька тонн. І це не кажучи вже про монети та прикраси. І воронам на сир вистачає, і собі на нову квартиру назбирав.
Тільки переїжджати не хоче. Куди ж він без ворон тепер? І хто кого приручив?