– Що в нас сьогодні? – запитав Зеф, натягуючи Т-комбінезон. Він, звісно, знав, “що у нас сьогодні” і Гап знав, що Зеф знав. Але Зеф любив ставити це запитання, почасти тому, що йому, практиканту, була цікава точка зору старшого напарника, а не сухі рядки в завданні.
– Телепорт відправляє, але на іншій стороні ніхто нічого не отримує, – відповів Гап.
– І це – все? Я це й сам не міг прочитати? з іронією в голосі відповів Зеф. Він хотів бути “на короткій нозі” зі своїм шефом і така іронічність, як здавалося Зефу, допомагала йому в цьому.
– Це залежить від того, друже мій, куди саме він відправляє і з яким М-фактором. Якщо це – як того разу, коли телепорт збожеволів і почав відправляти всю навколишню масу в безперервному режимі в одну точку простору, до того ж у масштабі 1 до нескінченності, то ми можемо отримати новий Великий вибух, якщо втрату атмосфери планетою, на якій працював телепорт, вважати за “дрібну дрібницю”.
– Але, шефе, для Великого вибуху однієї планетної атмосфери замало, та й швидкість наростання маси в точці приймання за рахунок одного тільки газу, що надходить у зону телепорту замість переданого…
– Так, тоді все обійшлося, але якби телепорт опинився, скажімо, на дні планети-газового гіганта…
– То його б розплющило, шефе. Ти мене хотів перевірити?
– Ну, згідно з документацією, яку, я думав, ти вже прочитав, цей телепорт має вже певний захист і безперервно взагалі нічого не повинен передавати. Мало того, він не повинен нічого передавати частіше, ніж раз на тиждень. Там стоїть блокування, судячи з документації, – Гап закінчив одягати свій комбінезон і почав ретельно інспектувати комбінезон Зефа. Найменша негерметичність Т-комбінезона могла стати причиною того, що тіло Зефа, яке постійно перебуває в русі, не зможе нормально пройти телепорт і на виході вийде м’ясне пюре в костюмі Зефа. Зеф, відчуваючи холодні пальці Гапа на своїй шиї, продовжував розпитування, вже через комунікатор:
– А навіщо таке блокування? Якщо щось термінове? А якщо… Хто взагалі купить таке?
– Купці космосу, друже мій, і куплять.
– А купцям навіщо блокування?
– Для торгівлі з досвітловими цивілізаціями.
– Зеф підняв брову, – А вона не заборонена?
– Ну, ні. Торгувати можна. Товари поставляти не можна.
– Як так? Як ти будеш торгувати, не постачаючи товарів? А нульовикам узагалі товари не можна. Вони ж – божевільні всі. Будь-який побутовий конвертор моментально на зброю перетворять.
– Так, як ти пам’ятаєш, до заборони на постачання, одні нульовики примудрилися видряпати реактор із ручного пилососа, розігнати його і використовувати як двигун до катапульти. І майже виграли війну. Поки один із реакторів, позбавлений нормального охолодження, не рвонув і …
– Не розповідай, усі в курсі. Цей кейс взагалі в підручниках стоїть і є виправданням доктрини нульового контакту з досвітовими цивілізаціями. Їх відтоді, тому, нульовиками і звуть. Повертайся!,- Гап повернувся спиною до Зефа, щоб тепер Зеф перевірив його комбінезон. Зеф продовжив:
– Так, навіщо тоді купцям телепорт? Щоб що?
– Ну від нульовиків завжди можна щось отримати.
– М’ясо?
– Здебільшого так, м’ясо для екзотичних ресторанів. Делікатеси! Ти ж знаєш, цим хлопцям нагорі завжди мало стандартного білка. Але можна й метали, особливо важкі, якщо нульовики мають на своїй планеті щастя доступу до самородних покладів.
– І заради м’яса?
– І заради м’яса. Знаєш, скільки коштує кілограм дикої свіжини?
– Не знаю. Я навіть не уявляю.
– Ну ось. Телепорт відбивається за кілька місяців.
– То навіщо, тоді, тижневе блокування?
– Технічна вимога Комісії з контактів. Щоб нульовики не змогли вирізати все живе на своїй планеті і не завантажити в телепорт. І телепорт, до речі, максимум – другого класу, тобто, не більш як 500 кілограм за раз.
– А що нульовики отримують натомість?
– Купці знайшли лазівку, – відповів Гап, вивчаючи свої відбиті очі у візорі Зефа. – Вони продають не товари, а послуги. І все шито-крито.
– Тобто, Зеф хотів виглядати кмітливим, – вони називають товар послугою оренди і…
– Ні, все чесно. Саме послуги. Ну там, медицина, прогноз погоди, метеорологія загалом, агротехнічна допомога, врожайність або вилов підняти, або опади індукувати, політичні та економічні консультації, економічний аналіз… хіба мало чого.
– Медицина? Тобто, хтось вирушає туди раз на тиждень, лікує і…
– Ні, все навпаки. Вони відправляють нам того, кого треба вилікувати. Але, тільки, якщо він уже клінічно мертвий. Як ти розумієш, нічого в клієнті під час перекидання не повинно ворушитися. І, якщо клієнта можна реанімувати, то купці передають його в госпіталь. А якщо – ні, то – в ресторан. Зрозуміло, разом із клієнтом має передаватися і м’ясо для оплати, незалежно від того, вважатимуть купці прибулого м’ясом чи ні.
– Зеф дивився в очі Гапу. – Звучить як… як угода з дияволом.
– Гап усміхнувся. – У певному сенсі, так. Але така реальність космічної торгівлі. Ми не можемо втручатися в їхній розвиток, але можемо надавати їм нематеріальні послуги. І до речі, нульовикам це теж вигідно, як ти розумієш.
– Почекай, а ми куди летимо? Ми ж не зможемо за один сеанс у той телепорт удвох разом з обладнанням вирушити, та й сидіти там тиждень на очах у тубільців якось…
– …Проти правил і так, ніяково. Ні, ми тим телепортом не будемо користуватися. Він же – глючний. Ми зараз сядемо у великий катер, вивантажимось разом із катером на найближчій станції і тиждень витратимо на дістатися до мети. Ну й назад…
– Гей, який тиждень! У мене відпустка!, – Зеф кокетував. Він уже порахував понаднормові і це завдання йому дуже подобалося. Тим паче, відкритий космос. Це Гап занадто старий для цього, а Зеф був ще романтичний.
– Подивися в календар. Ми повернемося якраз перед твоєю відпусткою, заспокоїв його Гап, – Та й м’яса для сім’ї набереш. Хоч раз спробуєш і дітей побалуєш. Усе ок.
Техніки зайняли місце в ангарі, пристебнулися, перевірили прилади і запросили диспетчера на відправку. Благо, точка прийому знаходилася не зовсім далеко від місця прибуття і тиждень у дорозі, насправді, мав обернутися п’ятьма днями. П’ятьма робочими понаднормовими днями плюс надбавка за відкритий космос. Саме те перед відпусткою. Їм цей рейс обіцяв 200% надбавку до наступної зарплати. Диспетчер перевірив координати, запустив протокол автоматичного контролю і за п’ять секунд катер із техніками вибухнув. Звісно – ні. Катер був уже на місці призначення, а ось повітря навколо катера миттєво схлопнулося, що призвело до утворення величезного кавітаційного спалаху і звуку вибуху.
Як правило, купці ставили телепорт так, щоб його було важко зруйнувати або пошкодити. Також, телепорт не повинен опинитися під водою. Телепорт ставили на якомусь пагорбі, а потім купці навіювали нульовикам обнести телепорт масивними кам’яними стінами і, якщо технології дозволяють, дахом. Попередня практика – ховати телепорт у печерах, виявилася менш правильною. Печери завжди там, де гори, а гори там, де землетруси й обвали. До того ж, якщо телепорт знаходиться в печері, то до нього складніше підібратися. А це – нормо-години для недешевого обслуговуючого персоналу. Печерні телепорти також неможливо контролювати з орбіти і, якщо щось піде не так, то не одразу зрозумієш, бо камери спостереження не бачать крізь скелі.
– А хто платить за весь цей банкет?, – фамільярно запитав Зеф, розпаковуючи жуйку і дивлячись в ілюмінатор на центральну зірку планетної системи, в яку їх перекинули. Зеф уже порахував у голові і те, скільки вони зароблять, і те, скільки заробить їхня компанія-підрядник, і те, скільки заплатить кінцевий клієнт. Виходило так, що простіше було б поставити новий телепорт, ніж слати їх через космос, не кажучи вже про енерговитрати на перекидання цілого катера туди й назад.
– Точно не купці, – похмуро відреагував Гап. Вони завжди насмітять, а прибирати потім Комісії. І штраф їм не випишеш. За їхніми паперами телепорт давно не існує і…
– Зачекай, хто його туди тоді поставив?
– За паперами вони його вже забрали назад і утилізували. Але, за фактом, нульовики раз на тиждень вантажать м’ясо та/або одноплемінників у телепорт і той це все кудись відправляє.
– Я собі вже уявив хмару мороженого м’яса десь посередині ніде…
– Або незадоволених нульовиків, які опиняються в порожнечі космосу, намагаючись зрозуміти, що сталося, – додав Гап із неприхованим сарказмом. Потім, Гап додав, – Якщо, звісно, масштаб дотримано. Бо якщо телепорт глючить, то очікувати збереження масштабу не варто. Закон збереження маси ніхто не скасовував, але про об’єм ніхто нічого не говорив. У будь-якому разі, ми скоро все дізнаємося.
Гап перевірив ще раз ввідні і, торкнувшись екрана, випустив зонд-розвідник. Зонд, позбавлений екіпажу, міг розганятися і гальмувати зі значно більшими перевантаженнями, ніж катер із живими істотами всередині. Техніки очікували отримати картинку з орбіти планети вже за кілька годин. Залишалося тільки стежити, щоб несучий енергетичний промінь, на якому “верхи” летів зонд, не полоснув, часом по цільовій планеті. Але і ця робота була віддана ШІ асистенту, який заздалегідь був у курсі всіх протоколів безпеки.
– Ходімо вип’ємо чогось тепленького, Зефе!, – Техніки попливли на камбуз, роздумуючи, що б собі замовити в машини з приготування напоїв – справжньої розкоші для ремонтного катера. Спасибі тим, хто складав специфікацію для його постачання.
– А як Комісія дізналася про глючний телепорт, якщо купці не скаржилися?
– Ну, світ не без добрих людей. Одні купці залишили телепорт. Інші прилетіли. Монополії на планету немає ні в кого. Став свій телепорт і отримуй м’ясо. Комісія стежить тільки за загальним обсягом поставок із планети, а не за кількістю телепортів. А поставки, як ти зрозумів уже, нульові. Тож, двері відкриті для конкуренції. І конкуренти не змогли відмовити собі в тому, щоб не настукати Комісії на конкурентів, які залишили у нульовиків глючний і кинутий телепорт.
– То наше завдання вимкнути телепорт, демонтувати його чи відремонтувати заново?
– Технічно він – нічий. Тож у нас є право на абандон. Ми його знімемо і заберемо з собою. Ремонтувати будемо вже вдома. Потім компанія його продасть як б/в якимось простакам.
Потеревенивши, техніки попливли назад у кабіну управління. Зонд уже мав бути на відстані орбітального маневру від планети, і, згідно з розрахунками і везінням, планета була обернена телепортом просто на камери зонда. Можна було отримати картинку ще до того, як зонд зачепиться за синхронну орбіту і не “повисне” над телепортом під деяким кутом.
Телепорту на місці не було. Ну, тобто, кам’яна споруда навколо нього була, великий кам’яний стіл-паралелепіпед, схожий на телепорт, що слугував міткою інтерфейсу, був, а самого телепорту не було.
– Може, вони його перенесли, а тут залишили підробку? – з надією запитав Зеф
– Як? – Гап глянув на Зефа тим самим поглядом, яким дивиться професор на студентів, – По-перше, вони нездатні відрізнити його від цього каменю. По-друге, згідно з доносом конкурентів, останнє м’ясо було відправлено якраз тиждень тому. Телепорт має там бути!
Зеф зрозумів усю серйозність ситуації. – Ми не можемо не знайти і не повернути телепорт. Інакше навіщо ця вся поїздка!
– Так, Капітане Очевидність, злегка роздратовано відповів Гап. – Підлетимо, розберемося. Запрограмуй зонд на реєстрацію рухів. Може, щось станеться, поки ми спати будемо.
Через кілька днів зонд доповів, що виявив рух у тому місці, де мав би бути телепорт. Техніки втупилися в монітор.
– Дивись, вони несуть м’ясо!, – збуджено сказав Зеф.
– Ага і якесь паливо. Цікаво, цікаво… Купці, виходить, ще торгують і органічним паливом?
– Органічним екзотичним натуральним паливом?, Зеф знову ввімкнув “дозволений” рівень іронії. Це для надбагатих веганів, так?
– Ну, вони явно укладають усе до транспортування. Спочатку паливо, потім м’ясо… Дивись, один із тих, хто приймає товар від тих, хто приносить, краде м’ясо з інтерфейсної мітки! Ось, негідник!
– Здається, вони всі в курсі цієї крадіжки, – Зеф помітив, що деякі з нульовиків допомагали злодієві перенести м’ясо в бік від інтерфейсу телепорту. Але, сенс? Обумовлену до поставки вагу все одно перевіряють, і купці не надаватимуть послуги в разі нестачі.
– Дивно… Але, що вони роблять? Вони…
– …підпалюють паливо?!
– М’ясо ж згорить! приголомшено вигукнув обурений Гап. Вони взагалі не в курсі, скільки воно коштує?! Чи купці уклали контракт на постачання смаженого м’яса?
– Ага, смаженого на органічному екзотичному натуральному паливі? Для веганів? Ах, так…
Гап, захоплений ситуацією, уже не чув іронії Зефа, – Тут щось не так… Вогонь розгорається… Вони спалюють м’ясо!
– Ну… телепорту там усе ще немає, тож м’ясо, сире чи горіле, однаково нікуди не подінеться, зауважив Зеф, — Але, тоді, для чого це все?
– Я думаю, вони й не здогадуються, що телепорт вилучено, – задумливо сказав Гап.
– Тобто?
– Купці забрали телепорт не за паперами, а насправді. І телепорту там немає, – У голосі Гапа було чути наставницькі ноти.
– А як же донос? – дивувався Зап.
– Гап повернувся від екрана і подивився на Зефа, – А конкуренти побачили, що раз на тиждень нульовики приносять м’ясо, датчики зареєстрували вихід енергії, схожий за сигнатурою на кавітаційний спалах, і вони поквапилися з доносом.
– А нульовиків тоді що мотивує?, – у Зефа не складалася в голові картинка, до якої Гап явно вже здогадався.
– А вони намагаються симулювати роботу телепорту за допомогою палива. І їм це вдається, раз інші купці теж обманулися. Мабуть, після того, як купці прибрали телепорт, нульовики один раз, принісши м’ясо і не отримавши спалах, вирішили цей спалах зробити як могли.
– Але, навіщо?
– Мабуть, їм здається, що контракт працює, – задумливо відповів Гап, – Вони про щось просять, стоячи біля телепорту, творять “передачу” і чекають виконання прохань.
– Але прохання ж не виконуються… Зеф продовжував перебувати в подиві.
– Коли як… Якщо ти попросив дощ і дощ пішов, то для тебе це означає, що прохання виконано, філософськи зауважив Гап.
– Ага! – Зеф нарешті все зрозумів і був задоволений своєю проникливістю, – А якщо не виконано, значить, купці незадоволені якістю, кількістю або взагалі типом м’яса. Тим більше, що його безсоромно крадуть!
– Гап кивнув у відповідь і дав вказівку, закругляючи розмову, – Гаразд, розвертай катер. Абандона не буде. Звіт напишеш сам.
– Так, шеф, відреагував Зеф, тикаючи пальцями по екрану, Тільки, ось, зонд з орбіти зніму.