Світ Гаррі Поттера, описаний Джоан Роулінг, дуже добре демонструє розуміння науки і наукового процесу сучасним обивателем. Чарівні знання знаходяться в якихось спеціальних книгах. У світі існують чарівні артефакти. Але ніде не описаний процес добування цих знань і створення артефактів. Складається враження, що світ Гаррі Поттера – це якийсь постапокаліпсис або середньовіччя, в якому наука зникла, дослідники вимерли, і всі знання зберігаються в якихось стародавніх джерелах, і вони мають вельми уривчастий характер.
Школи чарівників не здатні нормально навчити героїв чаклунства. Система навчання заплутана і непослідовна. У казці немає нікого, хто пише книги, створює артефакти або втілює чарівні технології в життя. У казці ніхто з учителів не дає жодних пояснень феноменам або технікам, що вивчаються. Просто: “Це – чари”. Навіть “новинка”, мітла Німбус-2000 є такою собі даністю, і ніде не описано, чим саме, крім маркетингових гасел, вона відрізняється від попередньої й наступної версії.
Науковий процес просто перебуває поза контекстом Джоан Роулінг і тому вона навіть не подумала його описати. Для неї як і для 99% населення iPhone – даність або, в термінології казки, чарівний артефакт. Усі “знання”, якими володіє 99% населення, уривчасті й не складають системи, доступні з підручників і не застосовні в реальному житті.
Можливо, нерозуміння ролі науки і віра в неможливість здобувати нові знання самостійно є наслідком збільшеної інфантильності суспільства. Якщо раніше діти, які вижили, були цілком самостійні років з 12, потім з 16, потім з 18, то зараз діти виховуються до 25-30 і до цього віку залежать від батьків і не здатні до самостійного життя і самостійного ухвалення рішень. Середній рівень інфантильності в суспільстві так чи інакше підвищується. Невіра в самостійність теж дуже добре відображена в Гаррі Поттері, і в світі Гаррі Поттера прийнятно, що факультет тобі обирає якийсь капелюх, паличка обирає чарівника, а кубок обирає учасників турніру.
Сприйняття суспільством науки, як процесу отримання знань із чогось раніше написаного чи зробленого, загрожує науковому процесу. Це може привести нас до нового середньовіччя, де немає науки, але є “чарівники”.