Хочете рецепт наскрізь корумпованої держави?
Тримайте.
Для початку зрозуміємо, що суть покарання за злочин полягає в тому, щоб зробити злочинцеві шкоду від скоєного злочину неприйнятно невигідною порівняно з одержуваними, під час скоєння злочину, благами. Зрозуміло, якщо зловлять. І виходить, що чим менше шансів зловити злочинця, тим суворішим має бути покарання.
Тепер, уявімо собі чиновника. Що більша територія або ресурс, який він контролює, то більше вигоди він отримує від корупції. Притому, що покарання залишається практично завжди однаковим, що для “контролера” дрібного ресурсу, що для “контролера” великого ресурсу. Так, у деяких країнах корупціонерів, якщо попадуться, розстрілюють.
Ще раз напружимо уяву і прикинемо, якому чиновнику легше попастися на гарячому. Тому, який дуже далеко від постачальників ресурсу для нього, чи тому, якого постачальники ресурсу бачать щодня? Ну, тобто, ось є платники податків і є якийсь міністр, який розпоряджається частиною бюджету. Що далі платники податків від міністра – то складніше спіймати міністра на хабарах.
Виходить, що для розквіту корупції потрібна велика і обов’язково єдина країна. Щоб була централізація влади і гроші йшли всі в центр. Щоб виходило, що дільничному міліціонеру платить міністр внутрішніх справ, а не жителі дільниці, яку він сторожить. Щоб бюджетом розпоряджалися якомога далі від платника податків. І в цій країні, бажано, мати труднощі з комунікаціями і транспортом – щоб поїздка з одного кінця країни в центр була проблемою. Рецепт зварено.
Після створення необхідних умов для розквіту корупції, далі все вже піде автоматично і по накатаній: влада буде все менш доступною для народу і все менш прозорою. Закони перестають працювати. Формується така собі “еліта”, яка, на ділі, лише пов’язаний круговою порукою тераріум однодумців, що вибудував навколо себе залізну завісу. Йде остаточний відрив влади від платників податків, які, начебто, колись її найняли.
І що погано, так це те, що не кривавого виходу з цього замкнутого кола немає