Ми всі помічали те, який незграбний і неймовірний вигляд мають усі твори пропаганди. Завжди легко виявляється підробка. Єдине пояснення, яке ми використовуємо, – те, яке нам подобається: вони тупі виродки і навіть підробку толком не можуть організувати. Але насправді все навпаки. Тупі виродки ми, адже брехливі новини саме так і робляться, щоб їх можна було легко викрити. Як же так?
Використовується принцип фільтрації лоха. Так чинять ті, хто розсилає “нігерійські листи” На великий потік спаму дадуть відповідь тільки ті, хто повірить хоч трішки в цю нісенітницю. Шахраям зовсім не потрібні критично мислячі люди. Їм потрібні бовдури, вірніше, довірливі люди. Саме тому нігерійські листи складені саме так, щоб одразу відфільтровувати критично мислячий контингент. Ціна першої транзакції взагалі мізерна в перерахунку на користувача. Шахраєві важливо потім “підгортати” і витрачати час і сили тільки на тих, хто повірив. І нехай це буде 0.001 від усіх одержувачів – не має значення. Так само і з потоком пропаганди.
Критично мисляча людина просто перестає дивитися потік брехні і марення, вимикає телевізор, блокує для себе пропагандистський контент у Мережі тощо. Залишається невелика, відсотків 10% від населення, але вже слухняна, зазомбована, яка не вміє мислити критично, армія “лохів”, якою маніпулювати можна просто клацанням пальців.
А якщо 10% населення активно підтримують якусь точку зору, то вони починають впливати на решту суспільства. Ще 10% будуть “грати роль”, у стилі комсомольців 80-х років, тобто жити подвійною мораллю – дублюючи пропагандистські штампи вже заради власного добробуту.
Разом у нас є вже 20% населення, які, за будь-яких розкладів, забезпечують більшість голосів на виборах і опитуваннях громадської думки, оскільки пасивна частина не голосує, невідмобілізована частина голосує статистично випадково, а ті, хто справді “проти”, або сідають на трактор, або вважають за краще мовчати, або не висловлювати думок, що різко суперечать думці агресивної і відмобілізованої частини населення.
При цьому кількість однодумців постійно зростає за рахунок присутньої у людей інстинктивної поведінки, що підтримує конформізм. Спрацьовує ефект “солоної каші”. Люди змінюють свою думку під впливом оточення. По-справжньому і довго чинити опір цій машині можуть лише дуже усвідомлені люди, асоціальні особистості, природжені дисиденти, еліта наукового світу і споживачі ЛСД 🙂
Як це працює? Нас годують висмоктаною з пальця інформацією або інфоприводом. “Інформація” завжди супроводжуватиметься можливістю її спростування, а інфопривід буде таким, щоб усі оточуючі почали крутити пальцем біля скроні. Що відбувається далі?
Але хто звертає увагу на пропагандистські джерела? Виключно ті, хто ще від них не відвернувся, хто продовжує їм довіряти. Критично мисляча частина населення не дивиться пропаганду, не читає пропагандистських новин і не звертає взагалі уваги на будь-які провокаційні вкидання. Що потрібно зробити оператору пропаганди? Правильно! підсунути “ляльку” в ту частину інформаційного простору, де мешкають люди, які критично мислять.
І допоможуть у цьому ЗМІ та блогери. Це такі падальники. Їм цікаво лише, щоб їхні публікації перерозповсюджували, на них посилалися, під час прочитання їхніх статей і постів проявлялися емоції. Їм потрібно показати цифри рекламодавцям. Головний критерій їхнього успіху – лайки, перепости і плюсики в кармі та кількість відвідувачів – усе те, що продається рекламодавцю. Саме їм вкрай цікаво ретранслювати маячню.
Народ радісно починає спростовувати неправдиву новину або з почуттям власної переваги обурюватися черговою маячнею ініціативою чергового сексуально стурбованого депутата. Йдуть перепости, посилання на статті, йде лавиноподібне вірусне охоплення аудиторії. Чого ми домоглися, спростовуючи брехню або принижуючи нісенітницю? Ми домоглися, що брехня поширилася і нас змусили читати її і ще більше хвилюватися. Якби ми не читали брехню або спростування на неї, і не хвилювалися, то навіть би й не знали, що вона існує. А оскільки неправда від початку не є реальною сутністю, то тільки наше її обговорення і наша увага до неї робить її реальною. Вона стає не просто черговою фантазією якоїсь людини, а предметом для обговорення.
Оператора пропаганди абсолютно не хвилює, що спростування матимуть місце. Вплив спростувань на відмобілізованих адептів – практично нульовий. Вони самі відгороджуються від будь-яких “підступів” своїх “ворогів”. При цьому в оператора пропаганди є простий KPI – він може судити про популярність новини за кількістю переглядів, кліків, перепостів. Люди на зарплаті, які пишуть і вкидають такі новини, зрозуміло, також зацікавлені в аудиторії. Зовсім страшно, коли люди, самі того не відаючи, накачують значущість новини або провокації, в якій присутні вбиті люди. Це безпосередньо мотивує оператора пропаганди влаштовувати чергові вбивства самому, звинувачувати в цьому іншу сторону, але водночас залишати “великодні яйця”, щоб новину легко хотілося почати спростовувати. Для цього достатньо використовувати одних і тих самих акторів у масовці, підставляти для обговорення погано зроблені фальшиві світлини або, взагалі, в лоб, організовувати “випадковий витік” правди.
Усі резонансні “новини” пропаганди зроблені за стандартним пропагандистським сценарієм: залишити “дірки” для спростувань або навіть самим допустити “витоки” для того, щоб інформація розповсюджувалася далі, вже за допомогою спростувань. Вони такі ідіоти і навіть підробку не можуть толком сфабрикувати? Найгірше, що можна зробити, це недооцінити противника. Просто достатньо спробувати безрезультатно пригадати хоч одну подачу пропаганди, яка не супроводжувалася б одразу ж можливістю її спростування. Невже ми здатні вважати і думати, що у них, за такі гроші, на службі сидять ідіоти, які не володіють фотошопом, афтерефектами, асортиментом одних і тих самих акторів, які не паляться в різних сюжетах, і не здатні робити “чисті” сюжети?
Більшу частину інформаційного фону з приводу всяких “розіп’ятих хлопчиків” зробили не зомбовані “лохи”, а нібито критично налаштовані люди. Вони кричать “увага, нам брешуть”, ведені своїми інстинктами, які наказують мавпі кричати на всю горлянку, побачивши тигра. Що виходить? Те, що потрібно пропагандистам. Мало того, що брехня поширюється швидше й ефективніше, ніж справжня новина, зі своїх причин, так ще й брехня вкидається якраз для того, щоб справжню новину задавити, і допомагають брехні поширюватися саме ті, хто кричить “Тигр!, тигр!”.
Люди, які пишаються тим, що вони розумніші за “лохів”, самі ж і стають інструментом у маніпуляції “лохами”. Нас усіх змусили грати в телевікторину-лохотрон “вгадай слово і подзвони на платний номер”. Ми дивуємося і говоримо один одному, що цих “лідерів Лугандону” начебто спеціально підібрали, один за одного красивіший, і кожен прямо блищить інтелектом і харизмою. Так от – так, спеціально. По-перше, такі “лідери” допомагають “фільрувати лоха”, а по-друге, дають “критично налаштованим” привід для знущання = для розмноження цих осіб у наших мізках.
Запитайте кожен себе сам, а воно вам треба, щоб ваш мозок був тепер загаджений портретом Губарєва чи Мотороли, а не обличчями красивих представників протилежної статі? І взагалі, навіщо, власне, вас змусили вивчити, хто ці люди і як вони виглядають? Чому в кожного з вас тепер слово “Бабай” збуджує цілком певну групку нейронів, відповідальну за образ ще одного морального виродка, якого ви у своє життя не просили. Вам навіть не заплатили за це, а просто зґвалтували ваш мозок. Так, був один цілком симпатичний і навіть харизматичний “лідер ополчення”, незважаючи на те, що такий самий клоун, як решта. Щойно стало зрозуміло, що “стрижня” в ньому більше, ніж “клоуна”, то він одразу ж кудись подівся.
Що робити?
Не поширювати брехню. Навіть, якщо це спростування брехні. Не треба писати “А насправді, хлопчика не розіп’яли, а інтерв’ю брали в актора, а не жителя Слов’янська”, навіть не над наводити докази. Спростовувати брехню сенсу немає. “Лохи” це не сприймуть, “критично мислячі” самі собі спростують і посміхнуться у вуса. І без вас особисто знайдеться “активіст”, який кричатиме “тигр, тигр”. Одного крику вистачить, правда. Не з брехнею треба боротися, а з брехунами. Якщо якесь “джерело інформації” жене дезу – довіри до нього немає, і обговорювати його “творчість” або, ще гірше, поширювати, генеруючи йому кліки, трафік і аудиторію, – працювати на брехуна. Дайте відповідь самі собі на запитання, звідки ви дізналися, скажімо, про “розіп’ятого хлопчика”? Ви що, самі вмикали телевізор? Або ви пішли подивитися ролик, який вам підсунули доброзичливці-спростовувачі? Подумайте тільки, якийсь троль створив із повітря нову сутність, мем, який продовжує жити в наших умах просто зараз, займаючи місце в нашій голові. Чи захотілося б вам щось люто спростовувати, якби ви просто не дізналися, якби ніхто не дізнався про цю маячню? Адже саме завдяки спростувачам цей самий розіп’ятий хлопчик перекочував із телевізійного інформпростору в онлайн, а тепер уже й у наші з вами мізки.
Не публікуйте щось, що потребує підтвердження. Хоч би як приємно для вас це звучало, пам’ятайте, що приємніші новини, що більше хочеться ними поділитися, то ймовірніше, що це вкидання пропагандистської машини з того чи іншого боку. Створіть собі репутацію того, хто оперує тільки перевіреними даними. Якщо ви оперуєте чутками, то ви робите ще глибшою ту прірву, над викопуванням якої працюють пропагандисти з обох боків, і в чому їхня справжня спільна мета.
Розумійте, що більше вас закликають або вам хочеться поширити якусь новину, то ймовірніше за все, що це маніпуляція. Ігноруйте заклики “Максимальний репост!”. Аналізуйте свої емоції після прочитання матеріалу. Моментально рахуйте, кому це вигідно і яку, насправді, мету переслідують автори матеріалу. Будьте усвідомленими. Порахуйте про себе до десяти перед тим, як репостити. Подивіться на свої “стрічки”. Якщо до вас новина потрапила внаслідок перепостів – знайдіть у собі сили навіть не відкривати її. Це найімовірніше вірусний мем.
Розумійте, що якщо є якесь брехливе вкидання, не прив’язане до конкретних подій, то це вкидання зі 100% вірогідністю маскує якусь правду, і його зроблено саме так, щоб його хотілося спростувати, хотілося його розповсюдити далі, забити ним або його спростуваннями стрічки новин, примусити людей обговорювати те, чого немає, а не те що є! Якщо розіп’яли хлопчика – попорпайтеся і знайдіть інформацію про те, що до смерті зґвалтували дівчину, попередньо, прибивши її руки до паркету. І замість дези давайте ту правду, яка маскується. Її потрібно просто знайти. Це не обов’язково, хоча найімовірніше, щось дзеркальне як “Автобус у Волновасі = Зупинка в Донецьку” або новина про те, що в Україні економічна катастрофа = реальне падіння рівня життя в Росії. Брехливе вкидання відмінно виконує свою функцію – приковує увагу до себе, відволікаючи від важливішого.
Так ось – знайдіть правду і тиражуйте правду, а не спростування вкидання. Хочете щось спростувати? Сядьте і зробіть самі аналітичну статтю. Хочете боротися з пропагандою? Та хоча б напишіть скаргу або подайте до суду на джерело пропаганди. Якщо, звісно, ви особисто стали її жертвою, а не вам підсунули її доброзичливці-спростовувачі. Хочете бути по-справжньому солдатом “диванних військ” – шукайте правду і тиражуйте правду у відповідь на кожне брехливе вкидання з перепостами.
І, звісно, дотримуйтеся завжди інформаційної гігієни.