Варто розуміти, що менш критично-налаштований, а тому легко-зомбований індивід, на відміну від більш усвідомлених, більш освічених і більш критично налаштованих людей, – істота недалека, яка не вміє керувати своєю агресією і легко впадає в екстаз від емоцій “єднання”, “колективізму”, “спільної мети” тощо. – Загалом, що менше розуму й усвідомленості, то більше звіра та інстинктів. Тобто, якщо вже й зомбувати, то саме такого – недалекого. Відфільтровуючи і мобілізовуючи саме “лохів”, оператор пропаганди отримує найзручнішу аудиторію і з точки зору її внутрішніх поривів. Жертвою пропаганди може стати будь-яка людина, а не тільки “недалека”. Якось десь у людини відключається усвідомленість, вона починає жити “на автоматі”, і вона “хаває” пропаганду, а далі її потрібно тільки злегка підгодовувати.
“Критично налаштована” частина аудиторії автоматично стає “ворогом” для “лохів”. Відмобілізовані пропагандою “лохи”, бачачи, що є аудиторія, яка зовсім не згодна з тим, у що вони увірували, ще більше, з огляду на притаманні людині групові поведінкові реакції за наявності зовнішнього ворога, згуртовується і починає, а) поводитися як єдиний колектив із притаманним йому внутрішнім альтруїзмом і самопожертвою, б) починає поводитися агресивно і припускаючи, автоматично, що “критично налаштована” частина аудиторії бажає їм особисто зла, що вони вороги і що їх краще покарати, якщо просто знищити хтось чомусь забороняє.
Навколо кожного “лоха” утворюється інформаційний ковпак – люди відрізають усі свої зв’язки з тими, чия точка зору не збігається з їхньою, вочевидь, єдино вірною. Зі свого боку вони обзаводяться однодумцями і формують у себе в голові ілюзію, що більшість нормальних людей думають так само як вони. У підсумку суспільство поляризується. Люди сваряться з родичами, поривають зі старими друзями. Оператор пропаганди успішно реалізовує стратегію “розділяй і володарюй”.
При цьому “критично мислячі” не відмобілізовані, кожен із них має свою точку зору на те, що відбувається, і свій рівень сміливості, всі вони не мають у голові “образ ворога” і в них менше мотиваторів для колективного альтруїзму і згуртованості. “Лохи” ж єдині і відмобілізовані. Якщо “критично налаштована” людина подумає двічі перед тим, як, жертвуючи собою, піти проти системи, і вважатиме за краще залишитися “безбілетником”, то “лох” цілком буде готовий поодинці закривати грудьми амбразури для спільної мети. Оператору пропаганди тепер залишається лише поступово направляти агресію “лохів” проти якихось підгруп решти населення, “шкідливих” для оператора пропаганди. Якщо на першому етапі мобілізації “лохів” потрібні були більш-менш реальні образи ворога, існування якого суперечить способу життя “лоха”, то тепер, відфільтрований заздалегідь брехнею натовп іде туди, куди йому скажу…
One thought on “Лох у ковпаку”