Один із головних докорів, який я чую від Насті, полягає в тому, що я інколи можу таке ляпнути, що потім усім стає ніяково і соромно. І так, я, виходить, ображаю людей даремно, хоча зовсім не хотів якось нападати на них чи взагалі проявляти агресію.
Сучасна проблема біології в хСРСР, як мені здається, полягає в тому, що її викладають як “гуманітарну” науку, тобто як даність: класифікацію по поличках, опис процесів і явищ, відсутність апарату передбачення. При цьому, біологія в реальності, це – саме вістря наукової думки: математика, хімія і фізика у всіх її субдисциплінах, комп’ютерні науки. Інструментарій і методологія, які використовуються, вимагають розуміння роботи електронних приладів, обчислювальної техніки, великої кількості складного програмного забезпечення, уміння писати алгоритми і програмувати різними мовами.
Тобто, колишній студент біофаку виходить з університету з відчуттям повного і закінченого розуміння світу, в якому не залишилося білих плям. Водночас колишні студенти інших природничих факультетів виходять із розумінням того, що вони взагалі нічого не розуміють, світ досі не описано і є купа місць, де і куди можна копати.
Зрозуміло, в такій обстановці, в біологічних лабораторіях на території хСРСР найбільші успіхи показують люди, які опинилися занесені в них волею випадку і які – не біологи, а математики і фізики. А біологів відправляють у ці лабораторії після ВНЗ, де вони за кілька місяців повністю в’януть і взагалі не здатні зробити щось корисніше з погляду науки. Їм би в експедицію, нових жуків відкривати, а не в нейрофізіологічну лабораторію, до живих нейронів мікроелектроди підключати й аналізувати активність нейронів. І в такій обстановці слово “біолог” стає вироком, стереотипним упередженим описом людини, яка не здатна зрозуміти хоч скільки-небудь складні речі. Застереження: йдеться про стан справ в Україні на початку 21 століття. Як йдуть справи зараз я не знаю.
Одного разу до Насті мав прийти її колега, який був біологом. Вона пообіцяла йому дати подивитися якісь фільми на компакт-дисках, які я, спеціально для цього випадку, записав, скачавши заздалегідь із торрентів. Біолог не міг знати, що таке “торрент” і Настя йому великодушно допомагала. Перед приходом колеги Настя мені суворо заборонила навіть згадувати будь-які жарти про біологів. У цьому середовищі жарти про біологів були схожі на жарти про блондинок. І я чесно тримав рот на замку.
Увесь вечір усе було добре. Пили чай, спілкувалися. Уже на виході хлопець запитав, як програвати ці диски. Настя перепитала мене. Я їй кажу, мовляв, прийдеш на роботу, якщо на комп’ютері не виявиться потрібного плеєра, або скачаєш кодек або одразу плеєр із кодеками. Я назвав назву плеєра, назву кодека і легковажно додав: “Ну, ти розберешся, ти ж не біолог”.
Facepalm. Хлопець із натягнутою посмішкою швидко попрощався і більше кіно в нас не просив.