Епіграф: “…Але відповів людожер – Ні!” К. Чуковський, Бармалей.
Цей текст стане у пригоді регіональним менеджерам, щоб зрозуміти логіку їхніх менеджерів із центрального офісу, які “там, нагорі, ні хріна не бачать”.
Можна скільки завгодно розповідати про бюджети, про правила, про стандартні витрати тощо, однак, будь-які правила мають існувати для того, щоб полегшити бізнес, а не ускладнити його. Попри прописані та затверджені бюджети, завжди є сценарії, за якими компанія наважується на непередбачувані витрати з метою розвитку бізнесу. (Тобто, я не маю на увазі витрати на ліквідацію наслідків несподіваних неприємностей). Наприклад, якщо торгова компанія отримує можливість рекрутувати успішний регіональний підрозділ конкурента з усіма зв’язками, процесами та персоналом, то компанія це робитиме, незважаючи на те, що у бюджеті записано утримання лише певної кількості підрозділів.
Так, так от, звертаєтеся ви (у сенсі, регіональний менеджер) до свого вищого боса зі, здавалося б, дріб’язковим запитом. Наприклад, вам потрібно придбати переносний вінчестер, на який ви хочете записати навчальні матеріали і який (вінчестер) явно буде корисний для розвитку бізнесу. Якщо вас попросять написати кейс – ви напишете і логіка кейса буде бездоганною. Однак, вас навіть не просять написати кейс, а просто кажуть “ні”. Ви дивуєтеся. Адже йдеться про дріб’язкові витрати. Вам навіть дозволяють мати більше штатних одиниць, ніж у вас є, але не дають купити кишеньковий вінчестер. Невже логіка бюджетування йде на шкоду бізнесу? Ви навіть намагаєтеся торгуватися і говорите вищому босові, що ви відмовляєтеся від заповнення вакансії офіс-менеджера і тим самим економите гроші для купівлі вінчестера, але вам однаково кажуть – Ні! Що не так, чому настільки нерозумно чинить вище начальство? Можливо, воно таки так, настільки тупе, що сліпо дотримується бюджету. Однак, сліпе дотримання бюджету в цьому разі – правильна тактика для тих, хто, незважаючи на свій високий пост, не розуміє все ж таки, чому не можна регіональному директору купити собі вінчестер.
Чому не можна купити вінчестер? Та просто тому, що вищий за рівнем “кантрі-менеджер” відразу множить ваше прохання на кількість наявних у фірми регіональних підрозділів. Якщо у фірми 60 філій, то в його голові видно не один вінчестер, а 60. Працює правило мультиплікатора.
Якщо ви раптом вважаєте за потрібне і вірите в те, що це – потрібно і хочете придбати це коштом компанії, то розмовляйте з шефом його, а не своєю мовою. Пропонуйте йому загальне правило, за яким те, що вам потрібно, буде дано вам. Найкраще буде, якщо правило буде складено так, що інші офіси не претендуватимуть на отримання того ж самого. Якщо розумного правила з обґрунтуванням користі його втілення для бізнесу придумати не виходить, то навіть не варто смикатися. Правила постачання офісів усім, що потрібно, універсалізовані не з метою економії або ускладнення життя. Якщо вам щось потрібно для роботи – воно буде дано вам, тому що вищий рівень зацікавлений у вашому успіху (принаймні має бути зацікавлений). Правила постачання офісів універсалізовані з дисциплінарною метою: щоб не допустити безладу і хаосу. А бардак і хаос не потрібні насамперед регіональним офісам. В умовах бардаку буде абсолютно неможливо домогтися від головної контори розв’язання важливіших питань, тому що ваш менеджер просто не встигатиме їх вирішувати. Поганий той менеджер, якого легко переконати на дріб’язкові витрати.
Останнє зауваження: Якщо раптом ваш офіс – найзірковіший, найкращий, то ви можете вимагати не тільки вінчестер, а й плазмовий телевізор, якщо, звісно, для цього будуть серйозні бізнес-потреби. У вищого менеджера завжди буде кілька аргументів для інших офісів і для ще більш вищого менеджера – чому вам і нікому іншому:
а) Він (тобто – ви) розуміється більше за інших, і якщо він каже, що йому треба для роботи – значить, треба. Перевіримо, оцінимо як пілотний проект і, якщо потрібно – втілимо скрізь.
б) Дивіться всі! Офіс Іванова (тобто – ваш) дає більше грошей і отримує більше за всіх! Хочеш щось отримати понад правила? Покажи, що ти кращий за всіх!