Усі пам’ятають відомий жарт про те, що раз стадо бізонів біжить зі швидкістю найслабшого бізона, то потрібно пити алкоголь, який вбиває слабкі нервові клітини, щоб інші працювали швидше. Це все було б смішно, якби не було так сумно. Проблема найповільнішого бізона дуже близька до управління людьми.
Для початку варто зрозуміти, чому бізони бігають саме з такою швидкістю. Відповідь проста – вони так біжать тому, що швидше бігти сенсу немає. Хижак зловить найслабшого і вже не поженеться за іншими членами стада. А якщо сильно відірватися від найслабшого, то є шанси на те, що хижак полюватиме на більше утворення – на стадо, що залишилося, ніж на самотнього бізона, який загубився в прерії, слабо пахне і не видає себе гулом копит. Це приклад поведінки колективу, стимульованого негативною мотивацією.
А тепер подивимося на те, як швидко бігають кури, коли їм у годівницю сиплять корм. Вже точно не зі швидкістю найповільнішої курки, а на повну викладку. Це приклад колективу, стимульованого позитивною мотивацією.
Якщо ви практикуєте часті звільнення людей, якщо в колективі складається атмосфера очікування звільнень, то ви отримаєте стадо бізонів. Кожен рівнятиме себе не на кращого, а на гіршого. Він шукатиме гарантій, що його не звільнять. Ви ніколи не отримаєте колектив, який щиро працює на результат. Хоча ні, колектив працюватиме на результат. Результатом будуть тільки не обсяги продажів або продукції, а факт, що “і цього місяця мене не звільнили”.