Бойова Гвардія важкими кроками
Йде, змітаючи фортеці, з вогнем в очах,
Виблискуючи бойовими орденами,
Як краплі свіжої крові виблискують на мечахА., Б. Струг
Що таке для вас <Вставити ім’я країни, у якій ви народилися/прожили життя> Більшість людей дадуть відповідь якось так: Це мої рідні: діти, мама, сестри, племінники! Це моє місто, моє село, де я бігав(ла) босоніж усе дитинство. Це могили моїх дідусів і бабусь! Це місце, де я почуваюся вдома. Я, щоправда, не хочу вам ламати мозок, нариватися на кулемети вашої внутрішньої оборонної системи, яка раціоналізує ірраціональне, але племені, в якому ви виросли і яке реально треба захищати, немає. Ви навіть не знаєте, як звуть ваших сусідів, найімовірніше.
Патріотизм – інстинкт територіальності – це чудовий чорний хід, backdoor, у розум людини. Дай людині місце додатку її патріотизму і, навіть якщо земля, про яку вона турбується, не належить особисто їй, вона одразу ж забуває, що живе в мікроскопічній орендованій квартирі в будинку із засміченим під’їздом, не може дозволити собі завести дітей або дати їм освіту, подорожувати та їсти здорову їжу, що грошей вистачає якраз для того, щоб заплатити грабіжницькі відсотки по кредитах, узятих для купівлі речей, які їй не потрібні, що у владі – злодії й пройдисвіти, і що без хабарів не можна навіть меддовідку взяти.
Що там? Вежі ПБЗ? “Залюднений острів”? А навіщо такі складнощі? Ми й так співатимемо марші та гімни з натхненням і грудкою в горлі.
Тепер просто відкиньтеся на спинку крісла й усвідомте, що <ім’я країни>, якщо взагалі можна говорити про її реальність, це – держава, але жодним чином не “рідні, діти, мама, сестри, племінники, село, де ви бігали босоніж усе дитинство, не могили ваших дідусів і бабусь, не місце, де ви почуваєтеся як удома”. У вас вельми успішно, до того ж так, що ви будете битися на смерть, впроваджено ідею, що територія, з якої групка упирів збирає податки, якимось чином впливає на речі, які для вас цінні.
У мене бігають точно такі самі мурашки по спині, як і у вас, коли лунають звуки гімну моєї країни. Я просто усвідомлюю, що “стоп, мною маніпулюють”.
Тому, що владі потрібна територія для збору податків. У по-справжньому федеративному суспільстві на кшталт Швейцарії або Німеччини центральна влада не має стільки повноважень, грошей і можливостей для крадіжки, як у централізованих країнах. Що централізованіша велика співдержава, то більше проблем, які здебільшого спричинені віддаленістю влади від виборця.