Людина — цибулина. Усі цибулини зовні однакові. Золотисте лушпиння, що приховує соковиту серцевину. Тільки знявши лушпиння, можна зрозуміти, що за цибулина в тебе в руках. Хороша чи погана, ціла чи червива, щільна чи гнила. Водночас дуже мало рекрутерів і людей, які займаються рекрутингом, розуміють це і задовольняються золотистим лушпинням, не перевіряючи саму цибулину. Рекрутингове інтерв’ю складається з набору стандартних запитань, на які очікуються стандартні відповіді. У нас навіть з’явилися системи “e-recruiting”, які передбачають взагалі відсутність інтерв’юера на першому етапі відбору кандидатів.
Мало хто здатний вести інтерв’ю так, щоб воно було злегка не комфортним для співрозмовника. Не комфортним настільки, щоб “справжня” цибулина отримувала задоволення від того, що її правильно оцінюють, а “червива” відчувала все більший і більший дискомфорт. Лушпиння і шари цибулини мають буквальну аналогію.
Кожне інтерв’ю — рольова гра. Кандидат грає роль людини, яка, на його думку, підходить для цієї позиції. Його відповіді на запитання заломлюватимуться тією роллю, в якій він перебуває. Це — те саме золотисте лушпиння. Однак, варто копнути глибше і ми побачимо справжню людину:
— А який ВНЗ ви закінчили?
— А за якою спеціальністю?
— А чому ви обрали цю спеціальність?
— А як ви збиралися шукати роботу, після закінчення ВНЗ?
— А ви можете поділитися цікавим або парадоксальним фактом із вашої професійної галузі?
— А яка була тема диплома? А чому ви обрали саме її? А Що для вас означає диплом?
— А якби вам запропонували змінити лише одну річ у системі викладання вашої спеціальності, що б ви зробили?
— А чому ви пішли з попередньої роботи?
— …
— Цікаво, а що змусило вас так думати?
— …
— А як ви схарактеризувати свого керівника?
— А ви розглядали можливості зростання всередині компанії? Чому?
— А якби вам запропонували повернутися в компанію й очолити її, щоб ви зробили насамперед?
Ніколи не варто зупинятися на питаннях “чому”. Треба копати все глибше і глибше.
— Де вчилися?
— У педінституті.
— Чому вступали?
— Хотів стати педагогом.
— Чому хотіли?
— Було цікаво
— Чудово. Можете мені описати роботу педагога, якою вона уявлялася у ваших мріях?
— А чому це вам було важливо?
— ….
— А чому?
Ми знімаємо з людини лушпиння за лушпинням. Шар за шаром, оголюючи реальні мотиви її вчинків і йдучи з рольової гри. Люди не схильні лізти далі другого “чому”. Це властивість машинки в нашій голові. Ми часто навіть не вловлюємо, що наші знання про світ часто складаються із “закільцьованих” “чому” і насправді не є знаннями, а є просто мереживами зі слів. Чому метелик літає? Тому що крилами махає. А чому в нього крила? Щоб літати. Ааа…
Ще відповіді на “чому”, особливо на глибоких рівнях добре показують людину з іншого боку. Мотивом її вчинків була реакція на минуле чи планування майбутнього. Ще такі запитання виявляють на що орієнтована людина — на свої судження чи на думку оточення. Загалом, особистість розкривається, а не ховається за золотистим лушпинням. А вам це важливо тим паче якщо ви будете брати цю людину на роботу. Вам же, як лідеру, важливо знати, які її цінності та мотиви?
Хочете пізнати людину? Копайте “чому”. Потрібний вам кандидат отримуватиме задоволення від бесіди. Невмотивований, обмежений буде поза зоною комфорту, і ви це зрозумієте за його замкнутістю й односкладовими відповідями, супроводжуваними невиразним бурмотінням. Я чув “позаочі” відгуки про мене як про інтерв’юера, як про ненормального психа, що ставить безглузді запитання, які не мають стосунку до справи. Відгуки йшли від тих людей, яким було неприємно, коли з них знімають золотисте лушпиння. Тих людей, зрозуміло, я не брав на роботу. Зрозуміло, з боку виглядає дивним, коли тобі ставлять запитання “не по справі”, а потім відмовляють у діловій пропозиції. Варто знайти винного в провалі співбесіди на стороні, а не в собі 🙂 Ті, кому було приємно, ніколи не шкодували про бесіду і, найчастіше, залишалися працювати й, як правило, працювали успішно. А брати на роботу “прекрасного фахівця”, який, проте, не може толком, без штампів, пояснити мотиви своєї поведінки, все одно, що купувати кота, якого навмисно продають у мішку.