Ось, що шукає людина, влаштовуючись до вас на роботу? Чому вона не займеться цією справою сама, як бізнесмен або як фрилансер? Навіщо їй ваше робоче місце і ваші вимоги? що вона шукає? Коли запитуєш одразу багато людей, то відповідь звучить одна: “стабільність”.
З іншого боку, ми хочемо від людини результату і хочемо, щоб вона давала результат і, відповідно, винагороджувати ми її хочемо за результатами праці. І, що ми після цього отримуємо натомість? Натомість ми отримуємо труднощі з пошуком співробітника, оскільки роботодавець і працівник просто говорять різними мовами!
Роботодавці намагаються придумати рішення, яке має вигляд, як “ставка+бонус”. Начебто все ок, однак, варто подивитися на цю систему уважніше і побачити в ній крокодила, що замаскувався. Крокодил вилазить тоді, коли ми розуміємо, що, з економічної точки зору, ставка — та сума, яка є “санітарним мінімумом” для співробітника. Сумою, за яку він готовий приходити на роботу. А якщо ми переманюємо людину з іншої компанії, то її побажання взагалі звучать конкретно і ясно “…як мінімум не менше, ніж у попередній компанії”.
З іншого боку, роботодавець готовий платити успішній людині певну суму, яка є справедливою оплатою. Це і ринкова складова “скільки коштує така людина”, і внутрішня “скільки компанія готова платити”. Така сума завжди вища за “санітарний мінімум”, проте ненабагато.
Усередині цієї різниці між “санітарним мінімумом” і “справедливою ціною” міститься бонус, який, у сумі з “санітарним мінімумом” утворює “справедливу ціну” тоді, коли продуктивність працівника відповідає певному стандарту.
Так ось, крокодил, точніше його голова з очима, полягає в тому, що “мінімум” і “справедливість” дуже близькі один до одного і, виходить, що розміру бонусу ніде розвернутися. Не мотивує. Не береться працівником до уваги й не бере участі в його життєвих планах. Сенс тоді платити бонус, якщо він настільки малий?
А хвіст крокодила, разом із дупою, ховається в тому факті, що бонус заведено “округляти” без найменшої прив’язки до економічної обґрунтованості його. 5%, 10%, 15% тощо. Цифри беруться майже зі стелі. Просто, тому що вони — красиві. Однак, економічний сенс зникає. А вилазить назовні посилення проблеми. Якщо “мінімум” був 10 000 гривень, “справедливість” – 15 000, а бонус, розрахований з обсягу продажів, становить 7.6923% (припустимо, що очікуваний обсяг продажів – 65 000 гривень), то, округляючи бонус до 10%, ми змушені будемо зменшувати санітарний мінімум, і, отже, погіршується якість кандидатів на вакансію, і ми потім дивуємося, чому не виконуються наші очікування. А, якщо ми округляємо бонус до 5%, то ми погіршуємо нашу пропозицію, як роботодавець, і людина не отримає своєї “справедливої” оплати за очікуваного виробітку. Фактично, ми необґрунтовано завищуємо план продажів.