Часом копіювання може бути частиною процесу навчання, наприклад, коли ми бачимо студента-художника, який працює в музеї над копією відомої картини, або, коли барабанщик, перебуваючи наодинці з собою, відтворює соло Джона Бонема з “Мобі Діка”, Лед Зеппелін. Поки ви вчитеся, подібного роду імітації можуть бути корисним інструментом на шляху до свого власного стилю.
На жаль, копіювання в бізнесі, як правило, переслідує нижчі мотиви. Можливо, це тому, що сучасний світ дозволяє копіпейстити. Ви можете вкрасти без особливих зусиль чиїсь слова, картинки або ПЗ. І це призводить до спокуси побудувати свій бізнес на копіпейсті.
Однак, це – формула поразки. Проблема в усьому цьому копіюванні полягає в тому, що упускається розуміння і, зокрема, розуміння того, яким шляхом прийшли до того, що ви копіюєте. Коли ви просто копіпейстите, ви втрачаєте це. Ви просто відтворюєте поверхневий шар, замість того, щоб розуміти шари, які лежать під ним.
У тій великій кількості роботи, яку виконав первісний творець, завжди знайдеться те, що не видно ні з першого, ні з другого погляду. Воно вкрите непрозорим поверхневим шаром. Копіпейстер насправді не знає, чому щось має саме такий вигляд, як воно виглядає, або відчувається так, як відчувається, або читається так, як воно читається. Копія – неприродна закінченість. Відтворюючи копію, Ви не отримуєте ні основи, ні розуміння і нічого, що є опорою для вашого майбутнього.
До того ж, якщо ви – копіпейстер, ви ніколи не зможете бути попереду. Ви завжди – у пасивній позиції. Ви ніколи не будете лідером. ви завжди будете послідовником. Ви створюєте щось, що вже встигло застаріти – просто підробку, погану версію оригіналу. Це – не шлях успіху.
Як ви розумієте, що ви копіюєте когось? Якщо ще хтось робить більшу частину роботи, то ви – копіюєте. Дозволяйте собі піддаватися впливу, але не крадіть.