Знаєте, буває, спілкуєшся з людиною, прощаєшся після зустрічі, а потім людина зникає. Ось так просто. І незрозуміло, куди він подівся. І не помер, і з дому не вийшов. Рідні запевняють, що квартира залишилася зачиненою зсередини, а людини – ні. Подають у розшук, намагаються знайти мотиви зникнення. Так, кредити. Думають про те, як фізично можна зникнути: Виїхати за внутрішнім паспортом до РФ, а звідти – куди завгодно. Реєстрація на кордоні з РФ не ведеться, якщо їдеш поїздом чи автобусом. Тільки паспорт теж у тумбочці залишився. Та й одяг залишився, і взуття та навіть зубна щітка.
У гаражі тепер буде вічно лежати на полиці розпочата пачка цигарок, бо в сім’ї більше ніхто не курить, а викинути це рука не підніметься. Також висітиме на гачку робочий одяг, залишиться розкритою книга, яку він читав.
Мине три роки і спадкоємці вступлять у права спадщини, оскільки зникла безвісти і не знайдена людина, юридично вважатиметься мертвою.
І лише через кілька тижнів після того, як усі усвідомили зникнення людини, після того, як зійшов важкий прес допитів і розпитувань, ти раптом згадуєш, про що саме ти розмовляв з ним востаннє. Слідчим ти просто розповідав, що ви сиділи і балакали про різне, чимало про що можна балакати ввечері двом людям. А вони чіпляються, перепитують, про що саме. Повинні чіплятись. Ти останній, хто його бачив. Через годину в його будинок безрезультатно дзвонила його дружина, тому що не могла відкрити двері своїм ключем – двері були зачинені зсередини. Добре, що тебе не підозрюють. А якщо підозрюють, то нічого не говорять. Так, продовжують ставити запитання: “Про що ви з ним говорили перед відходом”
А розмовляти з ним було дуже цікаво. Він був зоологом-біхевіористом, який спеціалізується на аспектах поведінки хижаків. Навряд чи слідчим буде цікава тема наших розмов. Та й навряд вони зможуть зробити з них правильні висновки.
Він міг багато і годинами захоплено розповідати про те, чому ті чи інші тварини знаходяться на вершині харчового ланцюга і що дозволяє їм утримувати своє становище. Він говорив, що хижаки мають таку швидкість власного розмноження, що дозволяє їм існувати на існуючій їм кормовій базі. При цьому, їх мала чисельність не дає можливості існувати видам, що харчуються ними, оскільки їжі для вищого ступеня просто не вистачить. Він наводив приклади те, що кожна популяція будь-якого виду не розмножується безконтрольно, а залежить або від хижаків згори або від кормової бази знизу. У будь-якому випадку, говорив він, якщо якийсь вид розмножується досить інтенсивно, то він стає привабливою екологічною нішою і, згодом, ланкою в харчовому ланцюзі.
Також він розповідав, що чим довше вид жив вільно і без природних ворогів, тим несподіванішою і нищівнішою для нього була поява хижаків. Часто хижаки ставали володарями таких властивостей, з якими види просто не могли впоратися і вимирали, залишивши після себе після себе нащадків, які якось пристосувалися й еволюціонували. Спочатку жертви навіть не здатні помічати хижака. Він мімікрує, обманює органи почуттів жертви, пересувається у “сліпих плямах”, йде з підвітряного боку. Жертва не знає про те, що є поряд хижак, а спочатку еволюційної гонки озброєнь, навіть позбавлена здібностей виявити або впізнати хижака і якось протистояти йому після цього.
Так, поява бабок повністю змінила картину життя комах. Комахи обзавелися бронею та отрутою, стали більшу частину життя проводити у укриттях, збільшили швидкість реакції і навіть ті, хто залишився літати, навчилися робити це так, щоб їхня траєкторія була мало передбачуваною для хижака.
Поява великих кішок зовсім змінила вигляд тварин степів та саван. Тепер без рогів, копит та швидких ніг ми не уявляємо собі травоїдних. Адже до того, як з’явилися роги, копита і швидкий біг, у звірів, які обрали травоїдних собі на їжу, взагалі не було проблем. Вони просто підходили та з’їдали нелякану тварину. Це вже потім вони почали відпрацьовувати тактику полювання, загону, стеження, відбивання слабких від стада, обзавелися пазурами, гривами, умовними сигналами та навичками підкрадатися.
Людина в тих районах, де еволюціонувала не разом з оточуючими її тваринами, була “невідомою звіркою” і звірі та птахи довірливо підпускали її до себе, не бачачи в ній небезпеки.
Торкнувшись людини, як вид тварин, вчений зауважив, що людина є, по суті, єдиним винятком – він є вершиною харчового ланцюга, при цьому представляючи собою благодатну харчову базу для можливих хижаків. Він стверджував, що хижак для людини чи вже є, чи з’явиться незабаром. Занадто багато смачного та довірливого м’яса ходить планетою.
Він припускав цікаві речі, що такий хижак повинен мати здатність мімікрії, маскуючись або під інших людей, або під предмети побуту. Також, можливо, такий хижак просто навчився бути невидимим для нас тільки тому, що наше сприйняття не дає нам повної картини світу. Людина взагалі не схильна бачити те, що не вкладається в її життєвий досвід.
Такий хижак повинен мати дуже сильний інтелект. Не обов’язково це буде якась форма свідомості. Швидше за все – вміння добре екстраполювати події. Також, уміння екстраполювати має навчити цього хижака ретельно відстежувати передачу знань між людьми, щоб люди не змогли навчити один одного наявності такого хижака. Такий хижак повинен певною мірою розуміти людську мову і не залишати слідів своєї діяльності. Жертви повинні для оточуючих просто безвісти зникати. Еволюція повинна змусити таких хижаків мати навички такого “запобіжного маскування”. Ті, хто не був спроможний до такого роду екстраполяції та безслідної поведінки, були просто забиті людьми, які потім склали легенди про упирів та вурдалаків.
Вчений зауважив, що, можливо, такі хижаки, якщо вони існують, не зможуть наздогнати науково-технічний прогрес і те, що швидко змінює навколишню дійсність, наприклад, інформаційні технології, має позбавити їх можливості спокійно полювати.
Останнє, що він сказав, перед нашим розставанням, було це: “Зрозумій, Ромо, у цій ситуації добре, якщо є такі хижаки. Інакше екологічний парадокс існування великого людського стада доведеться пояснювати наявністю пастухів, які його охороняють, а це і порушує принцип Оккама і веде до того, що нас вирощують на забій”.
Більше його не бачив. І двері в його будинку були замкнені зсередини.