Зламався тепловий насос, який гріє воду для басейну. Ну як зламався – став не просто охолоджувати навколишнє повітря для обігріву води в басейні, а ще й намерзати. Явно фреону мало. Приїжджаємо. Дороге передмістя. Красиві будинки. Будинок, який для нас – найменший в окрузі. Довго не відчиняють. Ще б пак – приїхали о 7-30 ранку. Потім відчиняє якась сильно пом’ята і стрьомно схожа на жінку, яку, якби ти зустрів на вулиці, подумав би, що бомжиха. Але вона поборола себе, прокинулася і відчинила. Ну так, ми довго дзвонили – поруч стояв її червоненький БМВ-міні, значить, у будинку хтось був. Вона нас попросила зайти через двір – зайшли. Басейн і на ділянці більше нічого – ну залишки будівельних матеріалів. Бруд, недокорчовані кущі. На даху прибудови тепловий насос. Залізли. Навколо краса – доглянуті садки сусідів, кожен на 4 сотки. Жодного басейну в окрузі. Поки ми носили інструменти дама сіла, закурила і почала пити пиво. Ага, о 7-30 ранку. Довго шукали протікання фреону. Не знайшли. Виявилося, що фреону не долили самі виробники. Буває. Питання – чому апарат не на гарантії? Чому взагалі нас раніше не викликали? Навіщо в цьому кліматі басейн та ще й на 4-х сотках. Чим зайнята ця алкоголічка, яка явно – господиня? Звідки такий міщанський набір смаків: басейн, бмв-міні, ах так, доберман. Ну тобто, на шкоду розміру будинку і красивому садочку, люди вирішили вкласти свій капітал у те, чим користуватися більшу частину часу не будуть, і що буде постійно просити для себе грошей. Гаразд. Проїхали. Викачали фреон – 300 грам не вистачає. Задули газ – немає протікання, довго шукали. Відвакуумували і закачали свіжий фреон. Задумався. Стоїть на даху генератор холоду і, власне, даремно. А в будинку жодного кондиціонера.
Р. Петров