Сьогодні їздив у той самий ресторан, у якому ми ставили вентиляцію. До запуску ресторану – два тижні. На нашій відповідальності – кухонне обладнання. Морозиво, смузі, фритюрниці, прес-грилі, газовані напої – ось це ось усе. Світ нержавійки. Навіть короби для кабелів – з нержавійки. Усе ще вкрите білою, з блакитними літерами, плівкою. Усе той самий хаотичний мурашник із десятків різних підрядників. Уся та сама зрежисована злагодженість. По годинах просто. Я підключив каналізацію до роздавальника Кока-Коли, одразу ж на моє місце заступив електрик з іншої фірми і почав прокладати до нього кабелі. Я відміряв, відрізав і поставив кабельний короб із нержавійки, щоб довести дроти до блоку розеток для “нашого” обладнання. Тут же в цей короб поклали свій кабель інші люди. Я підходжу, щоб обладнати мороженицю трифазним кабелем із розеткою, від морожениці відходять люди, які щось у цьому кутку щойно робили. Хтось із кимось не може знайти спільну мову – підрядники з різних кінців країни. Обирають третю мову і розмовляють нею. Обидві ламаною. Але розуміють.
Дуже новий і дуже технологічний ресторан. Пульти самообслуговування з великими вертикальними 40-дюймовими сенсорними дисплеями – спокійно підібрати собі замовлення й оплатити його – тепер людина для цього не потрібна. Та й чергу скасовують. Думаю, що років через 20 і на кухні нікого не буде, крім ремонтників. Окрема турбота про мам із дітьми – комунальна мікрохвильовка для розігріву пляшечок із дитячим харчуванням. Ще окрема турбота для тих, хто хоче від дітей звільнитися – за скляною стіною – лабірит-лазалка, щоб діти були зайняті. Поки що видно кабельне господарство, щитову, слабкострум, відеоспостереження, датчики, комп’ютерні інтерфейси, місця для моніторів – монітори замість вітрини з меню над головою, монітори для персоналу, монітори для касових апаратів. Проєкт зовсім новий – окреме гарне приміщення для студентів, які приходять підробляти. Можна вчитися тут же. Правильно використано простір над морозильною камерою – там поміщається обладнання для пошуку витоку вуглекислоти, до якого сходяться датчики з усіх кутів будівлі. Правильно спланована кухня – вона більша і просторіша. Нова техніка. Усе дуже продумано й ергономічно. Якщо так піде далі, то інші ресторани просто зникнуть з лиця землі.
Порівнювати цей ресторан з іншими – те саме, що порівнювати фермера 21 століття з натуральним господарством. Він просто виграватиме собівартістю виробленої їжі. А меню… меню не проблема. Питання лише в тому, щоб забезпечити регулярне і в міру передбачуване замовлення цих страв. За останні 20 років меню цих ретсоранів розширилося разів у п’ять – і нічого, справляються.