Збираємося удвох. Роботи явно надовго. Треба поміняти весь дренаж, оскільки клієнт скаржиться на якість дренажу. Апарати стоять у нього вже років 10. Старі Самсунги. В обох зовнішніх блоків – одна й та сама проблема. Погане відведення води і вода переливається назовні. Ну що, валізи, труби, зубила – все, для влаштування апокаліпсису в одній окремо в’язкій зуболікарській клініці. Є ще надія на легкий шлях, тому беремо з собою бухту гнучкої трубочки. Можливо, просто сифон, який захований усередині стіни, не пускає воду через те, що в трубопроводі подачі утворюються повітряні пробки.
Приїжджаємо. Стоматолог, весь такий із себе. Біла теніска, білі штани, білі туфлі й білий ремінь. Це, щоб на лікаря бути схожим, напевно. Слухаємо його розповідь. О-па, а він каже, що часом заливає в ейркон засіб для прочищення труб і ейркон перестає текти. Тобто, проблема точно не з дренажем, раз засіб допомагає. І проблема, найімовірніше, і не з повітряними пробками. Ламати стіну клієнту зовсім не хочеться ж. У нього там не гіпсокартон, а хороша кладка зі штукатуркою, в яку замуровано всі труби. Телефонуємо в Г’юстон. Г’юстон командує полюбасу поставити трубку для повітря, раз уже приїхали. Розкручуємо блоки і бачимо, що на лопатях вентилятора, на денці ванночки для збору конденсату – скрізь сталактити або сталагніти – дивлячись, з якого боку дивитися.
Тисячі зубів пацієнтів перетворені були на пил, засмоктані ейрконом і відкладені всередині на його поверхні. Стає зрозуміло, що проблема не в самому дренажі, а у вмісті дренажу. Якщо ми поставимо трубку, ми ще сильніше звузимо трубопровід, а насправді треба просто регулярно промивати трубопровід кислотою або, хоча б, антикальцієвим засобом для сантехніки. Хоча, там не тільки ж зуби. Там і фотополімер, і ціанакрилат, і композити. Ще 20 хвилин переговорів – фотографуємо, збираємося і їдемо.