Сьогодні – день конденсату. Ну так, пішла спека, народ увімкнув кондиціонери, а не всі ейркони були до цього готові. Часто внутрішній блок стоїть там, де зручніше, а не там, де надійніше. Відповідно, воду, яка конденсується на випарнику, потрібно якось видаляти. Якщо не можна відразу назовні, то доводиться тулити насос, поплавковий детектор води і все це запихати кудись.
Насоси – ламаються, поплавці – засмічуються. Те, що запхали, треба випатрати кишками назовні, подивитися що до чого, насос, найімовірніше, замінити, одразу разом із поплавковою камерою. Ні… можна було б і поворожити з поплавковою камерою, але… влом. Краще відразу все поміняти. Виклик коштує дорожче за насосик. А він – усе одно зламається.
Перша точка – Дім, сім’я, двоє собак – чорно-білих спаніелів. Кожен у своїй клітці живе. Клітка – завжди відчинена. Собаки розпещені. По меблях стрибати – як же без цього. Доброзичливі й ласкаві тварини. Другий поверх. Дитяча. У дитячій – якийсь лего-ленд для дівчаток. Все дівчаче лего тут зібрано. Колекція зібраних лего-іграшок виставлена в ряд на столі, що займає половину житлового простору кімнати. Друга половина також там і сям заповнена лего. Тут же сидять (тихо сидять) на своєму ліжку – бо це останнє вільне місце, дві “аутичні” дівчинки і вовтузяться з лего. Нуль реакції. Ні привіт ні до побачення… Тільки великими очима дивляться на мене і відстежують рухи. Разом з ними тато грається в Лего. Ага, татова іграшка 🙂 Дівчатка щось ліплять собі з Лего тихо-тихо. Канікули, а вони в хаті сидять. Друга дівчинка взагалі настільки тихо сиділа, що я її не одразу й помітив. Кондиціонер – у дитячій, а насос – на горищі. Будинок старий – багато фальш-підлог і фальш-стель. Помучився, протягуючи дроти і шланги. Переміг – замінив насос. Хоча, можна було б повозитися і просто почистити поплавок.
Друга точка: Квартира, метрів 50-60 площею Живуть пенсіонери. Та сама історія з протіканням. Не відразу зрозумів, що в будинку є дитина, яка, судячи з розмов, приїхала до бабусі на канікули. Дитина поводилася тихо і непомітно. Я її так і не побачив. Та й не почув – я зрозумів, що є дитина з розмов бабусі. Собака – шпіцеподібна дрібниця, напевно, японський хін, теж була набагато спокійнішою за спаніелів і поводилася, скоріше як кіт – прийшла, подивилася, оцінила, пішла. На погладжування реагувала стоїчно. Хтось до мене старий поплавок насадив прямо на гофрований шланг. Зрозуміло – текло. Довелося повозитися, посадив на силікон.
Третя точка. Цілком собі розкішний особняк. Господиня каже – текло як із відра. Перевіряю – нічого не тече. Біжу на горище – насос працює. На горищі вдаряюся головою об цеглу в проході. Боляче. О-па… і тут діти є. Спочатку один хлопчик з цікавістю почав спостерігати за мною, і вже, коли я йшов, – другий з’явився. Тихі, не турбують, непомітні. Прощатися і вітатися не вміють теж – видно, що взагалі соромляться з чужими спілкуватися. На вулицю не виходять, хоча позаду біля будинку – розкішний газон. Так, напевно, і проведуть два місяці канікул – як домашні улюбленці. Протікання не знайшов – так і повідомив. Що текло? Фіг його знає – уже проблеми немає. Може у насоса контакт слабкий, наприклад.
Четверта точка. Булочна. Господар – і швець і жнець. На першому поверсі магазин і кухня, на другому – квартира. Теж саме – ейркон тек, а тепер перестав. Але в нього і насоса навіть не було. Взагалі незрозуміла історія. Мабуть, у піддоні пилу набралося – він і забив дренаж. Чи були діти на четвертій точці – уже навіть не знаю. Може були, але просто краще, ніж в інших випадках, замаскувалися. Може в цій місцевості всі діти – такі?
Приїхав на роботу. Обрадували. Вручили товсту папку з техдокументацією щодо якоїсь злої машини для відомої мережі ресторанів. Буду вивчати. Сказали, щоб був заточений на ці машини.