Офісна будівля. Вахтер. Справжній: у кабінці, у форменому костюмчику “піджак-курточка” і з настільною лампою над журналом запису. Позаду – дошка з ключами. Ви до кого. Показую наряд. Кажуть – он ліфт, їдьте. Заїжджаю на поверх. Ремонт у стилі “рідкі шпалери і підвісні стелі” У мене в наряді написаний номер кабінету. Заходжу в кабінет. Літня жінка-клерк. Тече кондиціонер. Починаю розбиратися. Блін, якийсь унікальний ейркон. Із дешевих. Ноу-нейм бренд. Хрін розбереш. Усе-таки, люблю я Daikin… Вожуся… о, знайшов. розібрав, дивлюся… все на місці, все працює. У рушникосушарці працює насос. Хм, пішов по воду – щоб перевірити. Спочатку в коридорі побачив фотографію. 50 людей у мантіях. Потім мені на зустріч у коридорі вискочила дама – теж у мантії. Потім я подивився на табличку на вході до кабінету, де я возився з ейрконом. О-па. Генеральний прокурор, Секретаріат. Зрозуміло, тепер, чому дешевий ремонт і дешевий ейркон. Це ж – генпрокуратура, а не приватна лавочка.