Холодильники та кондиціонери є не тільки в ресторанах, а й, і сюрприз, у моргах. Гіршим за морг може бути холодильник для трупів у притулку для домашніх тварин. Тому що це не набір шаф, що щільно закриваються, а звичайний морозильник із мішками всередині. Всередині є випарник. У нього є вентилятор. У вентилятора зламався мотор. Дури з притулку не знайшли нічого мудрішого, ніж тупо вимкнути холодильник і закрити його. Ага, всередині 20 градусів тепла, а зовні, в найтепліший час дня, 16. Тушки звірів складені в спеціальні щільні кульки для трупів. І, блін, слабо здогадатися кульки, блін, зав’язати вузлом. Стоять, блін, відкриті кульки всередині “парної” камери”. Сморід неймовірний. Ну добре, я-то переживу цей квест. Але вони ж самі собі назавжди завоняли морозилку. У ній же немає вентиляції, а двері герметичні. Чому не можна було винести тушки у двір? Чому, якщо раптом не можна виносити тушки на подвір’я, не запечатати кульки з тушками? Що за блядська лінь і недалекоглядність…. Хоча… хто ще піде працювати на таку роботу…
Запитую в них вентилятор – провітрити камеру – немає. Ну, виніс я кульки, щоб хоч якось працювати. Сморід все одно стоїть. Коли зняв поламаний вентилятор, увімкнув установку, щоб вона другим вентилятором хоч якось повітря поганяла.
Ну, власне, у мене – погодинка. Набрав повітря, 45 секунд маніпуляцій усередині, вискочив, подихав. Вони за свою тупість і заплатять. Але й подихати важко. По-перше, навколо притулку і так ароматець ще той. По-друге, там же стоїть смітник. По-третє, тут же працює пральня, яка пахне не тільки детергентом, а й тим, від чого перуть цим матрасики і ковдри. Щоб подихати, треба вміти правильно поставити ніс за вітром.
Власне, втрати тільки душевні. Хоча, ще й апетит пропав геть. Як сморід цей згадаю, так клубок до горла підкочує.