У ресторані триває ремонт. Свіжий кахель. Свіжа підвісна стеля. У незакритих отворах у стелі зрадницьки видно старий, пожовклий від жиру кахель. Працюють меблярі. Місцями відчувається запах свіжої акрилової фарби. Затишний такий запах. Ті, хто в’їжджали у свою квартиру після ремонту, знають його.
Наше завдання: запустити і перевірити все, що холодить і гріє. Заодно ще відмити від пилу радіатори конденсаторів у холодильниках.
Усе обладнання теж – мотлох. Але його не викидають. Ок. Працюємо. У погодинній роботі є перевага. Ти точно знаєш, що за ось це ось усе хтось заплатить. За те, що зовнішні блоки холодильників поставили на горище, до того ж під самий скіс даху, за те, що люк на дах такий, що плечі проходять по черзі, за те, що фальшпанель холодильника кріпиться саморізами зсередини, а не клямкоподібними засувками, за кожен шуруп, який злетілв з викрутки, за те, що стеля низька, а агрегат встановлений зверху холодильника, за все в загальному.
Була проблема із запуском кондиціонера. Спілкувалися з Х’юстоном. Згоріла плата. Треба замовляти нову.
Все інше запустили, перевірили, вимкнули. Заодно привезли машину для морозива. Важка. Особливо мальовничо став виглядати старий і брудний пульт від кондиціонера на новому кахлі.