Офіс у передмісті. Розсувні двері. Внутрішній телефон. Якщо не знаєте до кого – наберіть 635. Набрав, вийшла жінка стилю “секретарка за 50”. Привіталися, обмінялися люб’язностями і пішли дивитися що та як. Пояснила, що двері і телефон – для гостей. Для своїх завжди відкриті двері з іншого боку офісу і що я можу перепаркувати вантажівку туди. Так і зробив. Потім пішли в контору, де ейркон. Звернувся, Daikin – з ними просто. Добре зроблені машини. А ні, ведуть мене в іншу кімнату.
А там на мене зверху, зі стіни над шафою, дивиться диво ворожої техніки епохи стімпанку виробництва фірми Хітачі. З нього тече вода. Півгодини пішло на те, щоб зрозуміти, як у нього знімається кришка. Не очевидно, так. Потім вода – забрати воду з ванночки для дренажу. Потім підняти установку і відстежити, куди веде шланг. Ух ти, лейба. Зроблено 1996 року, 20 років тому. Молодший за мене. Значить, стімпанк це – я, а цей ейркон мені в сини годиться.
Доцарапався до проблеми. Просто злетів шланг дренажу з труби, на яку його насадили. Та й мав злетіти. Криве рішення – на г-подібну муфту, без нічого, силою натягнути еластичний шланг від дренажу. Довго думав що зробити… Залишив як є, тільки насадив на клей. Була б труба 20, міг би щось надійніше спорудити. Ну, якщо 20 років простояв – ще 20 простоїть. А там я вже на пенсії буду і не при ділах. Дві години роботи.