Заїхав до вчорашнього третього клієнта – врізатися в каналізацію і підклуючити до неї дренаж. Підвал, павутина. Я вже з подовжувачем, стаціонарним великим ліхтарем, запчастинами, трубами – озброєний до зубів. Роботи на півгодини. Усе зробив. Клієнту сказав – що все ок, і що сифон поставив, тож смердіти не буде. Дзвонить увечері і каже, що смердить. Ну, заїжджаю, дивлюся… Усяке буває, міг, наприклад, денце у сифона напіввідкритим залишити, вода вихлюпувалася б із сифона, а запах ішов би нагору. Ні. Сифон цілий та й з ейркону жодних запахів не йде. Лавочник каже, стоячи за три метри від мене, що йому – смердить. Я питаю, де? А він – ось, із підвалу. Перед крамницею – решітки, що закривають вікна в підвал.
Ааа… Семен Семенич. Ви ж ейркон у підвал поставили? Поставили. Вентилятор від ейркона спеціальним гігантським гнучким повітропроводом направили на підвальне вікно знизу? Направили. Ейркон засмоктує повітря з підвалу, підігріває його і виганяє назовні. А в підвалі – каналізація, дай бог, що всього-лише 200-річної давності, хоча, ймовірно, і старша. Запах там не конвалії і смердить у вас не тому, що я дренаж до каналізації підключив, а тому, що це ви такого хитрозробленого архітектора найняли, який на два кроки вперед розрахувати не може. Загалом, може, звісно, ейркон підвал просушить, з часом. Але смердіти, злегка так, буде, напевно, завжди.