Ми не можемо достовірно дізнатися заздалегідь, чи чекає нас у майбутньому утопічний сценарій чи антиутопічний, чи чекає на нас стійке процвітання, чи жалюгідне животіння. Однак ми можемо придивитися до того, що зараз відбувається у світі і спробувати з цеглинок сьогодення побудувати майбутнє. Ця програма – наш маленький цегляний склад.
Table of Contents
Прозорість держструктур
У Бразилії набув чинності так званий Закон про Прозорість, який зобов’язав усі рівні влади аж до муніципалітетів до 100 000 мешканців у реальному часі повідомляти про всі свої доходи та витрати. Для цього створено тисячі Порталів Прозорості, де можна знайти дивовижні речі.
Наприклад, список усіх фізичних осіб, яким щось заплатив федеральний уряд, з якого можна дізнатися, наприклад, якась Abelina Rosa Dos Santos Barros у 2010 році отримала соціальну допомогу у розмірі 68 реалів.
Або можна дізнатися, які були закупівлі державним коштом, хто виграв конкурс і на яку суму — з точністю до копійки. Усі договори зі сторонніми компаніями та організаціями, куди пішли бюджетні гроші, бюджет штату чи муніципалітету, зарплати, виплачені у підрозділах уряду штату. І так скрізь по всій країні і на всіх рівнях.
Джерела: http://brasileiro-ru.livejournal.com/163979.html , http://www.transparencia.goias.gov.br/
* * *
Кошти отримали можливість публікувати інформацію, отриману в результаті прослуховувань телефонів політиків.
Згідно з поправкою до Закону «Про охорону персональних даних», що набула чинності 1 серпня 2011 року, чеські ЗМІ отримали можливість оприлюднити матеріали, отримані внаслідок прослуховувань, зокрема прослуховування телефонних переговорів.
Оприлюднення цих відомостей вважається виправданим виключно у разі так званого «суспільного інтересу» і стосується, наприклад, злочинної діяльності чеських політиків та інших державних функціонерів.
При цьому заборона на публікацію інформації, пов’язаної з кримінальним розслідуванням, що проходить, принципово зберігається. Виняток припустимо лише тому випадку, якщо громадський інтерес переважає над принципом недоторканності приватного життя.
Дії ЗМІ, пов’язані з публікацією прослуховування, можуть бути оскаржені в суді. Згідно з поправкою до закону, остаточною інстанцією, яка оцінює мету, спосіб та результат подібних дій з боку преси, є виключно суд.
Джерело: http://ria.ru/world/20110802/410650327.html
* * *
Громадяни Словенії матимуть змогу контролювати витрати державних структур через Інтернет. Комісія з боротьби з корупцією, що діє в республіці, в рамках програми «Прозорість» запустила портал під назвою «Наглядач». З його допомогою громадяни країни зможуть дізнатись, як держструктури розпоряджалися грошима платників податків.
Для отримання цікавих відомостей користувачеві достатньо в спеціальному полі запровадити назву певної держструктури, наприклад, одного з міністерств, і у відповідь на запит з’явиться список вироблених організацією витрат. Мало того, зі списку легко дізнатися, кому було виплачено гроші за ту чи іншу роботу.
Зараз розробники «Наглядача» працюють над додатком, який надаватиме користувачам інформацію про лобістську діяльність у Словенії. Вона дозволить зрозуміти, хто у структурах влади відстоює інтереси тих чи інших бізнесових кіл.
Джерело: http://tasstelecom.ru/news/one/4025
* * *
26 вересня 2011 року Президент Естонії Томас Хендрік Ільвес зробив доповідь про розвиток у країні щодо розвитку концепції електронної держави. Естонія — один із світових лідерів цієї галузі.
Вважається, що будь-які форми державних систем обліку людей, виборців, голосів, даних медичних карток, грошових трансакцій тощо ведуть прямим шляхом до тоталітаризму. “Великий Брат” стає реальністю. В Естонії цю проблему вирішили так:
Базова інфраструктура всієї системи, так званий проект X-road, децентралізована і не належить державі, а громадянам. Інформація, що стосується громадян, належить їм згідно із законом, і вони мають повний доступ до будь-яких даних. До того ж законодавчо заборонено створювати бази даних, що зберігають інформацію, що дублюється. Якщо тобі потрібна якась інформація про громадянина – бери її у X-road, а не створювай власну копію.
Усі трансакції з даними відстежуються. Кожен може подивитися, хто і з якого приводу цікавився його даними. І той, хто цікавився, зобов’язаний на запит довести легітимність свого інтересу.
Журналіст пише статтю і хоче дізнатися про походження доходів чиновника, який катається на Кайєні — просто! Поліцейський хоче допомогти своїй подрузі знайти чоловіка-аліментника, не відкриваючи офіційно справу — у жодному разі! Он з поліції та ще штраф заплати. Тому що саме цей чоловік зміг (був реальний випадок!) відстежити через X-road, хто і коли цікавився його даними. У цьому сенсі електронні дані краще, ніж паперові файли, захищають приватність.Так як якщо той же поліцейський буде копатись у паперових файлах у своїх цілях, то це залишиться непоміченим.
Дозволимо собі процитувати фрагмент президентської доповіді:
«В Естонії розроблено децентралізовану систему x-road, що належить громадянам, і в цей час ведуться дослідження у створенні низки аналогічних систем, що протиставляє естонську модель моделі Оруелла, хоча побоювання людей, пов’язані з державними базами даних здаються непереборними. Ми запровадили гарантії того, що будь-який несанкціонований доступ до даних буде виявлено. Щоразу, коли деякі особи звертаються до даних, їхні події записуються автоматично. Також автоматично записуються спроби доступу до чужих даних за відсутності необхідних повноважень.
У надзвичайних випадках доступ до приватних даних, скажімо, до медичної картки, може бути зроблений і без дозволу громадянина, наприклад, коли його доставлено в реанімацію непритомним. Разом з тим коли він прийде до тями, він зможе дізнатися хто, з якою метою і в якому обсязі вивчав його особисті дані.
Давайте будемо відвертими. Люди намагатимуться красти дані. Але електронні дані набагато краще захищені. Поліцейська службовець, що риється у справах свого бойфренда, буде спіймана, якщо йдеться про електронну базу даних, але не залишить жодних записів або слідів, якщо ми жили все ще в ті дні, коли справи велися у паперових папках. Децентралізація та жорсткий контроль доступу, позначки про спроби доступу тощо, я вважаю, відіграють головну роль у завоюванні довіри користувачів до баз даних будь-якого уряду чи державної служби».
* * *
24 березня 1992 року в Гельсінкі 27 державами-учасницями ОБСЄ було прийнято “Договір по відкритому небу”.
Мета договору – забезпечити його учасникам можливість здійснювати незаплановані обльоти територій один одного. Це має сприяти зміцненню довіри між державами. Сьогодні договір підписали вже 34 страны.[124-125].
Джерело: http://www.president.ee/en/official-duties/speeches/6512-president-toomas-hendrik-ilves-at-icegov-conference-international-conference-on-theory-and-practice-of-electronic-governance-september-26-2011-viru-conference-center/index.html, http://ru.wikipedia.org/wiki/Договор_по_открытому_небу
* * *
Електронна демократія
Російський блогер, юрист і опозиціонер Олексій Навальний набув популярності в інтернеті в основному завдяки проекту rospil.info — сайту, на якому публікується інформація про сумнівні та явно корупційні закупівлі та тендери державних структур. Команда юристів проекту «РосПіл» через суд домагається скасування або приведення у відповідність із законом та здоровим глуздом підозрілих тендерів.
Ще один проект Навального – РосЯма. Він допомагає доводити до відома державтоінспекції та місцевої влади інформацію про ями, колдобини та вибоїни на дорогах, та контролювати усунення недоліків. Нещодавно відкрилася українська «філія» сайту – УкрЯма.
Джерела: http://navalny.livejournal.com , http://rospil.info/ , http://rosyama.ru/ , http://ukryama.com/
* * *
Ще один російський інтернет-проект нагадує РосЯму, але має ширше поле діяльності. «Моя територія» служить для розв’язання місцевих проблем. Крім громадян, на ньому можуть зареєструватися офіційні представники органів влади, щоб оперативно та без посередників отримувати зворотний зв’язок, контролювати роботу підрядників тощо.
Природно, в англомовному інтернеті такі проекти з’явилися набагато раніше, наприклад, англійський сайт MySociety.org зареєстрований у 2003 році. Він об’єднує кілька сервісів, спрямованих на розвиток електронної демократії та забезпечення прямого зв’язку громадян з місцевою владою та депутатами парламенту.
Джерело: http://streetjournal.com
* * *
Книга Леоніда Волкова і Федора Крашенинникова «Хмарна демократія»[127] — спроба змоделювати майбутнє демократії з урахуванням можливостей Інтернету. Автори пропонують відійти від звичної моделі представницької демократії та побудувати більш динамічну та прозору систему на основі інформаційних технологій.
Практична реалізація ідей, викладених у книзі — інтернет-сайт democratia2.ru, на якому можна в реальному часі об’єднуватись у групи та партії, обговорювати ідеї та проекти та голосувати за них.
Джерело: http://cdem.ru/
* * *
Сайт DalSlovo.ru фіксує обіцянки, що щедро роздаються політиками та чиновниками та контролює їх виконання (або невиконання).
* * *
Мер Вінниці Володимир Гройсман, у 2010 році переобраний на другий термін із рекордним в Україні результатом у 78% голосів, вперше зайняв цю посаду у 2006, у віці 28 років. За кілька років він зламав опір бюрократів і перетворив пострадянський чиновницький апарат міста на муніципальну службу західноєвропейського зразка. Прийом громадян з усіх питань – від видачі довідок до реєстрації підприємства – проводиться в одному приміщенні із прозорими стінами. Можливість кулуарного розв’язання питань зведено нанівець.
Штат чиновників у місті значно скорочено, кількість ЖЕКів зменшилася втричі, зведено до мінімуму дозвільні процедури, об’єднано бази даних різних комунальних структур, інтегровано диспетчерські служби, мерію переходить на електронний документообіг. Терміни оформлення більшості документів зменшено у кілька разів.
Із Вінницею охоче працюють великі інвестори. У місті будується найбільша в Європі кондитерська фабрика та молочний комбінат корпорації Roshen, реконструюється фармацевтичний завод Сперко-Україна та олійно-жировий комбінат. Сумарно інвестиції перевищують $100 млн. – величезна сума для провінції.
* * *
Проект http://alterrussia.ru створений у квітні 2011 р. як демократичний Інтернет-майданчик для обговорення та розробки ініціатив громадян. Кожен зареєстрований користувач порталу може запропонувати свій закон або свою поправку до чинних законів Російської Федерації. Усі пропозиції, прийняті більшістю голосів спільноти користувачів, набувають статусу Закону віртуальної республіки. Вони доводяться до відома чиновників, міністрів, депутатів та лідерів політичних партій Російської Федерації.
Розподіл відповідальності ґрунтується на довірі громадян один до одного. На основі особистої думки про того чи іншого громадянина, користувачі AlterRussia можуть довірити свої голоси іншим громадянам – тим, кого вважають найбільш компетентними. Таким чином, формується «пласт» Експертів та «пласт» Міністрів — найавторитетніших користувачів з найбільшою кількістю делегованих голосів та лідерів за кількістю делегованих голосів у тому чи іншому віртуальному Міністерстві.
ОІС
Відкритий національний проект російських блогерів “Країна без дурниць”, заснований фотоблогерами Дмитром Терновським та Іллею Варламовим, спрямований на захист затверджених Конституцією і чинним законодавством Російської Федерації прав і свобод людини. Одне з основних завдань проєкту – боротьба за свободу фото- і відеозйомки в громадських місцях. У рамках проєкту проходить акція “Фотографувати дозволено”. Кафе, магазини і будь-які інші організації, які бажають брати участь в акції, офіційно дозволяють зйомку на своїй території і наклеюють, наклеюючи на видному місці знак “Фотографувати дозволено” у вигляді зеленого фотоапарата. Знак розроблений і безкоштовно поширюється студією Артемія Лебедєва. “Здоровий глузд продовжує поширюватися країною. Клінічна тупість, ідіотські обмеження, комплекси охоронців і вахтерів чахнуть і відступають” – пише він у своєму блозі.
Джерело: http://ternovskiy.livejournal.com/83332.html
* * *
Охоронна фірма Portoss спільно з виробником біометричного обладнання GRI за підтримки місцевої влади обіцяє зробити місто Леон у мексиканському штаті Гуанахуато “найбезпечнішим містом у світі”. Організатори планують видати кожному жителю міста біометричний паспорт, а сам населений пункт перетворять на один великий експеримент: місто буде нашпиговане апаратурою стеження, датчиками і сканерами. Також буде створено централізовану базу даних, де зберігатиметься інформація про кожного жителя міста.
Плани компаній не обмежуються одним містом – в офіційному пресрелізі йдеться про те, що “кожен громадянин, місце або річ на цій планеті будуть підключені до нашої системи протягом 10 років. Якщо ви магазинний злодюжка, при вашому потраплянні в будь-який магазин охорона отримає повну інформацію про вас, якщо ви злочинець, ви не зможете потрапити на борт літака”. Творці проєкту вважають, що швидкість роботи систем автоматичного моніторингу на основі зчитування карти сітківки ока дають змогу повсюдно впровадити їх.
Мексика не випадково стала піонером щодо впровадження подібної системи – рівень злочинності в країні один із найвищих у світі.
Джерело: http://www.3dnews.ru/news/Meksikanskiy-gorod-stanet-samim-bezopasnim-v-mire-Bolshoy-brat-uzhe-zdes
* * *
1 грудня 2011 року сайт Wikileaks.org почав публікувати документи про компанії, які надають технології для стеження за громадянами – моніторинг інтернету і телефонних мереж, розпізнавання голосу і відстеження переміщень мобільних телефонів. Послугами таких компаній активно користуються як диктаторські режими, так і демократичні країни. І в тих і в інших влада вважає за краще не поширюватися на подібні теми – “секретність” і “безпека” понад усе.
Джерело: http://wikileaks.org/the-spyfiles.html
* * *
Концепції “зворотного”[126] і “рівноважного” спостереження (англ. sousveillance і equiveillance) мають на увазі зрівняння громадян у правах з державою і спецслужбами шляхом фіксації за допомогою технічних засобів усього, що відбувається навколо людини. Ці явища вже міцно увійшли в наше життя – дедалі більше людей встановлюють у машинах відеореєстратори, зйомка на камери мобільних телефонів під час виборів або масових акцій протесту сприяє зниженню рівня фальсифікацій і насильства з боку влади. Ентузіасти зворотного спостереження створюють індивідуальні “чорні скриньки” з камерами та іншими датчиками для постійного носіння.
Джерела: http://en.wikipedia.org/wiki/Sousveillance , http://en.wikipedia.org/wiki/Equiveillance , http://ru.wikipedia.org/wiki/Прозрачное_общество
* * *
Так звані “гіперпосилання в реальному світі” являють собою мітки, що наносяться на предмети, які можна зчитати спеціальним сканером або фотокамерою. Вони дають змогу отримати інформацію про об’єкт з інтернету або відстежити переміщення об’єкта. Прообразом таких міток є звичайний штрихкод. Його більш сучасні варіанти – QR-код, або двовимірний штрихкод, який може містити набагато більше інформації, або RFID – радіочіп. Ці мітки широко використовуються в логістиці та торгівлі для відстеження переміщень товарів. Останніми роками QR-коди стали друкувати на рекламі та афішах, щоб власники смартфонів могли потрапити на сайт компанії, просто сфотографувавши код.
Ця технологія працює і у зворотний бік – за допомогою того ж смартфона можна в магазині зняти код будь-якого товару і отримати в інтернеті його докладний опис або порівняти ціни.
Активно розробляються технології зв’язування об’єктів реального світу з інформацією в інтернеті без будь-яких штучних міток, за допомогою технологій комп’ютерного зору.
Джерела: http://www.pcworld.com/article/236573/15_shopping_apps_that_can_save_you_big_bucks.html, http://www.technologyreview.com/Biztech/17807/, http://www.technologyreview.com/read_article.aspx?id=18368&ch=infotech, http://en.wikipedia.org/wiki/Physical_world_hyperlinks
* * *
Восени 2011 року Facebook ввів функцію відновлення пароля “trusted friends” – “довірені друзі”. Ви можете вибрати серед своїх друзів від трьох до п’яти найближчих, і залишити їм “запасні ключі” від вашого акаунта. Якщо його буде зламано, або ви забудете пароль, доступ можна відновити, попросивши друзів передати вам спеціальні коди доступу. Таким чином, в аварійній ситуації аутентифікація здійснюється не за допомогою технічних засобів або офіційних документів, а за допомогою ваших соціальних зв’язків.
Джерело: https://www.facebook.com/help/?faq=119897751441086
* * *
З 1 січня 2013 року Європейський союз допускатиме до аптек тільки такі рецептурні медичні препарати, які матимуть на упаковці унікальний номер[81], закодований у двовимірному штрихкоді або RFID-мітці, що дає змогу однозначно ідентифікувати окрему упаковку, а не партію або категорію препарату. Робиться це з метою захисту від підробок. Наступним кроком у ЄС бачать масове застосування цієї технології для їжі, а потім і інших товарів. Це означає, що найближчим часом кожен товар матиме унікальний ідентифікатор, і процедура продажу товарів включатиме в себе перевірку їхнього походження[81]. Якщо конкретна упаковка товару має некоректний код або позначена в базі даних як уже продана, її буде неможливо продати. До цього така практика мала місце тільки під час обігу автомобілів і деяких інших дорогих товарів.
Джерело: http://ec.europa.eu/health/files/eudralex/vol-1/dir_2011_62/dir_2011_62_en.pdf>.
Розподілені фінанси та управління
Краудфандинг (англ. Crowd funding) – спільний збір коштів на розвиток або створення будь-якого проекту – дедалі ширше використовується в інтернеті. За рахунок краудфандингу існує Вікіпедія, антикорупційний проєкт РосЯма і багато інших. Сайт kickstarter.com спеціалізується на запуску різноманітних проектів за допомогою краудфандингу. За допомогою цього сайту створюються книги, фільми, музика, ігри, запускаються у виробництво матеріальні товари – одяг, гаджети, побутова техніка. Багато проектів збирають десятки і сотні тисяч доларів.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/краудфандинг
* * *
Найближчий супутник краудфандингу – краудсорсинг, тобто створення чого-небудь силами великої кількості людей на безоплатній основі. Він поширений набагато ширше, практично все популярне ПЗ з відкритим вихідним кодом створюється саме так. Усі соціальні мережі, колективні блоги, всі вікі-проекти, включно з самою Вікіпедією, створені за допомогою краудсорсингу.
Джерело: http://ru.wikipedia.org/wiki/краудсорсинг
* * *
Проєкт quirky.com переносить ідеї краудсорсингу в реальний світ. На цьому сайті будь-хто може запропонувати ідею винаходу і за допомогою спільноти довести її до реалізації. Quirky відбирає найпопулярніші та найперспективніші проєкти і забезпечує виробництво та продажі. Серед речей, створених на quirky, побутова техніка, іграшки, предмети побуту, спортивні снаряди та багато іншого.
http://www.thepoint.com- це платформа для спільних дій, що нагадує kickstarter, але в більш загальному вигляді. Підтримати вподобаний проект ви можете не тільки грошима, а й прямими діями. Thepoint часто використовується для організації політичних або громадських кампаній.
Система соціальних мікроплатежів flattr.com пропонує варіант розв’язання проблем авторів в інтернеті – блогерів, фотографів, письменників, музикантів. Вона надає виключно зручний спосіб винагородити вподобаного автора. Реєструючись у системі, ви платите щомісяця фіксовану суму грошей, а автори розміщують на своїх сторінках кнопки на кшталт “Мені подобається” або “+1” у соціальних мережах. Щомісячний платіж розподіляється між усіма авторами, на чиїх кнопках ви клацнули.
Останніми роками швидко набирають популярності сайти, що надають фінансові послуги на принципах P2P – peer to peer banking або peer to peer lending. Такі фінансові системи ґрунтуються на соціальних зв’язках і репутації, а алгоритми їхньої роботи нагадують принципи страхового ринку Lloyd’s
Джерела: http://en.wikipedia.org/wiki/Peer_to_peer_banking, http://www.wiseclerk.com/group-news/